Сьомий клас з української мови — рік морфології. Дієслово, дієприкметник, дієприслівник, прислівник, службові частини мови, вигук: у кожного розділу є свої правила написання, і саме вони потрапляють у контрольні.
Проблема в тому, що більшість цих правил мають простий вигляд і складне застосування. Учень упевнено переказує формулювання, а в тексті все одно помиляється — бо в реальному реченні непомітно, що правило взагалі треба згадати.
Нижче — вісім місць, де помилки трапляються особливо часто, згруповані за темами. До кожного — саме правило, типова пастка й спосіб перевірки, який працює за кілька секунд.
Дієслово та його форми
Правило №1. Не з дієсловами
Не з дієсловами пишеться окремо: не читав, не прийшов, не знає.
Пастка: винятки. Разом пишуться дієслова, які без не не вживаються (ненавидіти, нехтувати, незчутися), і форми з префіксом недо- у значенні неповноти дії (недочувати, недооцінювати).
Перевірка: спробуйте відкинути не. Якщо слово існує само по собі — пишемо окремо. Якщо ні (навидіти?) — разом.
Правило №2. -шся, -ться і -тися
У другій особі дієслова пишеться -шся без м’якого знака: смієшся, вчишся, миєшся.
Пастка: російське «-шься». Рука за звичкою ставить м’який знак, хоча після ш в українській мові він не пишеться.
Перевірка: ш перед ся — м’якого знака немає ніколи.
Друга пара, яку плутають, — -ться і -тися. У третій особі м’який знак є: він сміється, воно робиться. У неозначеній формі його немає: хоче сміятися, почав учитися. Допомагає питання: «що робить?» — пишемо -ться, «що робити?» — -тися. Є м’який знак у питанні — є він і в дієслові.
Правило №3. Кома при дієприслівниковому звороті
Дієприслівниковий зворот виділяється комами завжди — незалежно від того, де він стоїть у реченні. Виняток — сталі вислови на кшталт працювати не покладаючи рук.
Пастка: його плутають із дієприкметниковим, у якого коми залежать від позиції. Звідси чимало пунктуаційних помилок.
Перевірка: дієприслівник відповідає на питання «що роблячи?», «що зробивши?» і позначає додаткову дію того самого підмета. Якщо так — коми ставимо без роздумів про позицію.
Прислівник
Правило №4. И та і в кінці прислівників
Після твердих приголосних у кінці прислівників пишеться и: навкруги, трохи, залюбки, пішки, восени. Після м’яких і пом’якшених, зокрема після ч і ж, — і: двічі, тричі, вночі, нарешті, насторожі.
Пастка: прислівники на -ги, -ки, -хи. Рука за аналогією з іншими словами тягнеться до і.
Перевірка: г, к, х перед закінченням — завжди и. Ч і ж — завжди і. Для решти вимовте слово: твердий звук — и, м’який — і.
Правило №5. Ступені порівняння прислівників
Вищий ступінь утворюється двома способами: швидше або більш швидко. Найвищий — найшвидше або найбільш швидко.
Пастка: змішування двох способів в одному слові. Більш швидше, найбільш найкраще — груба помилка, яку в усному мовленні легко пропустити, а на письмі видно одразу.
Перевірка: у формі має бути або суфікс, або слово більш/найбільш. Разом — ніколи.
Буває, що правило вивчене, а червоні позначки в зошиті не зникають. У такій ситуації найшвидше допомагає подивитися, як виконано ту саму вправу. На halyavka.net до чинного підручника Заболотного зібрано готові домашні завдання з української мови — понад чотириста номерів, від повторення на початку року до службових частин мови наприкінці. Дивитися при цьому варто не на саму відповідь: цінніше перевірити, чи ви взагалі впізнали в реченні місце, де правило треба було застосувати. Часто виявляється, що правило учень знає, а не бачить, коли його час згадати.
Службові частини мови
Правило №6. Складні прийменники
Через дефіс пишуться прийменники, що починаються на з-: з-за, з-під, з-над, з-поміж, із-за.
Разом — задля, заради, внаслідок, впродовж, назустріч, а також прийменники, утворені з двох простих: понад, попід, поза, поміж, посеред.
Окремо — сполуки на кшталт у зв’язку з, відповідно до, залежно від, на відміну від.
Пастка: третя група. Учні пишуть її разом за аналогією з другою.
Перевірка: якщо всередині сполуки є самостійне слово — іменник чи прислівник (зв’язок, відповідно), — пишемо окремо.
Правило №7. Проте і про те, щоб і що б
Одне з найпідступніших місць розділу, бо на слух варіанти не відрізняються.
Проте, зате, щоб, якби, притому — сполучники, пишуться разом: Було холодно, проте ми пішли.
Про те, за те, при тому — прийменник із займенником; що б, як би — слово з часткою б. Усі вони пишуться окремо: Ми говорили про те, що сталося.
Перевірка: два прийоми. Перший — спробуйте замінити сполучником-синонімом (проте → але, щоб → аби). Якщо зміст зберігся — разом. Другий — спробуйте відкинути б або вставити слово після прийменника (про саме те). Якщо речення не розсипалося — окремо.
Правило №8. Частки через дефіс
Через дефіс пишуться частки -бо, -но, -то, -от, -таки, коли стоять після слова: іди-бо, скажи-но, все-таки, отак-то.
Пастка: якщо між словом і такою часткою стоїть ще одна частка, дефіс зникає: скажи ж бо, хто ж таки.
Перевірка: дивіться, чи немає між ними ще однієї частки. Є — пишемо окремо.
Як користуватися цим списком
Вісім правил за один вечір не засвоюються, та це й не потрібно. Почніть із того, що коштує найбільше: відкрийте останній диктант і випишіть, які номери правил із цього списку там порушено. Зазвичай список виходить коротким, і саме з нього варто починати, а не з першого пункту.
Далі ці два-три пункти мають бути перед очима саме під час виконання вправи, а не після оцінки: закладка в підручнику з їхніми номерами працює краще, ніж будь-які нагадування. Правило перестає порушуватися не тоді, коли його вивчили, а тоді, коли з’явилася звичка перевіряти себе саме в цьому місці.
І останнє, про що варто пам’ятати батькам сьомикласників. Помилки в цих темах не означають, що дитина погано знає мову. Вони означають, що цього року дрібних правил стало особливо багато — і поки що вона не навчилася розпізнавати, котре з них потрібне в конкретному реченні. Це навичка, і вона напрацьовується практикою, а не повторенням формулювань.
На правах реклами
