Ворохтянська територіальна громада – одна з наймолодших на Франківщині. Вона утворилася 2020 року, буквально «заскочивши в останній вагон» децентралізації.
Спочатку Ворохта й Татарів мали відійти до сусідньої Яремчанської громади, але місцеві довели свою фінансову спроможність і відстояли право на окреме об’єднання. Сьогодні тут майже 6 000 жителів, і, за словами голови громади Олега Дземʼюка, компактність – це передусім плюс, бо керівництво знає в обличчя практично кожного, а будь-яку проблему можна побачити й почати вирішувати за день-два.
Земля, якої не вистачає для поховань
Найгострішу проблему голова громади озвучує першою – у Ворохті нині банально немає, де ховати людей. Єдине кладовище давно переповнене, і біда ця не нова – «їй років 17, ще до обʼєднання», каже Дземʼюк.
Причина цьому – географія, бо громада затиснута між Карпатським національним природним парком і державними лісами, а власної землі під нове кладовище просто немає.
Вихід шукали не один рік. Зрештою домовилися з парком – ділянку майже 3 гектари в урочищі Багончик погодилися виділити з природоохоронного фонду, уклавши тристоронню угоду. Документи вже на розгляді області, далі – Кабміні і Верховна Рада, бо інакше землю з природно-заповідного фонду не вивести. А поки що навіть Алею Слави для загиблих захисників громада організувати не може — ховають, де є місце.
На сьогодні у Ворохтянській громаді – 17 загиблих військових, ще один волонтер – Павло Лі – похований з почестями. 16 людей вважаються безвісти зниклими, один захисник – у полоні.
Нині у лавах ЗСУ служать 170 жителів громади, 97 військових демобілізовані.
За майже пʼять років повномасштабної війни, каже Дзем’юк, громада виділила на потреби оборони близько 50 млн грн із власного бюджету, і лише за перше півріччя цього року – ще 14 мільйонів.
Читайте: Природа доступна всім. Франківську дитячу екостанцію покращили завдяки транскордонному проєкту
Гроші військовим частинам нині передають напряму, без закупівель.
Ми не закуповуємо дрони, ми даємо кошти, а частина сама вирішує, що їй потрібніше, — пояснює голова.
Туризм, що годує, і сусідство з Буковелем
У Ворохтянській громаді немає висоток і галасливих готельних комплексів — і саме в цьому, каже Олег Дземʼюк, головний її козир.
Наша ніша – дати людям спокій. Ми пропонуємо тихий сімейний відпочинок, – пояснює він.
90% усіх надходжень до місцевого бюджету – саме від туризму. Свого часу громада отримала звання одного з кращих туристичних сіл світу, і хоча миттєво конвертувати таке визнання в гроші складно, впізнаваність, каже голова, ще принесе свої дивіденди.
Головні туристичні магніти прості й давно відомі: Говерла, водоспад урочища Женець, старовинні залізничні віадуки та вокзали часів Австро-Угорщини.
Найцікавіше – стосунки із сусідом-гігантом. Буковель громаді не конкурент, а ресурс, каже Дзем’юк, адже усі, хто їде на курорт, фізично проїжджають громадою.
Наше завдання по цій дорозі – максимально перехопити людей, — каже голова.
Для прикладу, в Татарові недавно відкрився величезний торговий центр «Обрій» і надходження в бюджет після цього помітно підскочили.
Школа в перегонах і плани, які живуть у тіні війни
Майже 60% бюджетних видатків громада спрямовує на освіту. У Ворохтянському ліцеї навчається близько 600 учнів, у Татарівській гімназії — 150, ще майже 170 дітей ходять у два садочки.
Ворохтянський ліцей потрапив до пілотного проєкту реформи старшої школи – один із шести таких закладів в області.
Тож до 1 вересня треба встигнути облаштувати девʼять кабінетів-лабораторій. Держава виділила на обладнання 10 мільйонів гривень, решту витрат громада покриває з власного бюджету. Паралельно цього літа планують перекрити дах Татарівської гімназії та завершити капремонт спортивної зали Ворохтянського ліцею.
Дзем’юк каже, усі плани громади живуть у тіні війни – «ми можемо планувати одне, на жаль, може бути інше».
Але зупинятися ніхто не збирається: у пріоритеті так і залишаються розвиток туризму, комфорт мешканців і гостей та наповнення бюджету.
Виконавчий директор Івано-Франківського регіонального відділення АМУ Юрій Стефанчук додав цифр – за перше півріччя 2026 року надходження до бюджету зросли на 20 мільйонів гривень порівняно з тим самим періодом торік.
За його оцінкою, Ворохтянська громада – один із найяскравіших прикладів того, як реформа децентралізації спрацювала на користь маленьких територій.
Матеріал підготовлений за результатами престуру, організованого Івано-Франківським відділеням АМУ.
