Сергій Козак отримав важке поранення по дорозі зі Слов’янська. Їхня колона потрапила у засідку. Сергій був старшим провідним колони, їхав у першому БТРі. Коли їх обстріляли, він втратив ліву ногу, але продовжував віддавати команди солдатам, пише gazeta.ua
Відірвану ногу вдалося врятувати. Частину кістки лікарі зберегти не змогли, потрібно вставляти спеціальний імплант. Родина збирає гроші на операцію.
Сергію 35 років. Він родом з Чернівців. Із дружиною Наталею виховують двох дітей – сина та дочку.
“Молодша дочка Лізочка народилася 23 березня 2014, а 25 березня я поїхав. У лютому-березні, коли в країні почалися гострі політичні події, в період захоплення Криму, я зрозумів, що ймовірність війни в Україні висока. Пройшовши свого часу хорошу школу в десантно-штурмовій бригаді, я розумів, що такі люди з військовим досвідом, як я, будуть потрібні. Дружина спочатку не знала, що я доброволець. Після навчань я з’їздив на півдня додому, ще через півдня оголосили бойову тривогу, ми повернулися в частину, а потім виїхали в зону АТО. Я знав, куди ми їдемо, а дружині сказав, що я в Миколаєві на полігоні”, – розповів Сергій.
22 червня 2014 в районі села Долина Донецької області по дорозі зі Слов’янська близько 10 години вечора колона потрапила у засідку.
“Снаряд пропалив броню, пробив мені ногу, відірвав ногу водієві моєї машини, Юрі Весельському, пробив наскрізь машину. Крім мене і Юри ніхто не постраждав. Ми відкрили у відповідь вогонь. Я в цей час майже не відчував поранення: зрозумів, що пече щось в нозі … Коли я встав і нагнувся в БТР, щоб дістати другий барабан, відчув, що лівої ноги у мене немає. Вона була відірвана і висіла на невеликому клаптику шкіри. Я підвівся на правій нозі, виліз нагору і продовжив стрілянину, хлопці вискочили з мого БТРа, зайняли оборону. Поки я стріляв, відчув, як Юрка Весельський мені перев’язував ногу джгутом вище коліна, щоб зупинити кровотечу. Хлопці знайшли мені рюкзачок, в який я поставив свою відірвану ногу, обв’язав її, зняв з себе бронежилет, автомат, все це склав у БТР, щоб не загубилося. З собою я взяв тільки пістолет на всякий випадок і гранату. Моя мама досі не знає, де я перебуваю і що зі мною трапилося. Їй знати не можна, їй 74 роки, у неї хворе серце. Ми повідомили їй, що я випадково впав на полігоні і в мене відкритий перелом”, – розказує Сергій.
Реквізити для допомоги:
Картка Приватбанк: 4149 4378 3442 7815 на ім’я Козак Сергій Якович
Comments are closed.