Поки волонтери-активісти збирають кошти на амуніцію для військових і пакують теплі речі, маленькі іванофранківці передають бійцям листи та патріотичні малюнки. Аби підняти військовим бойовий дух, діти пишуть щирі та зворушливі слова, про те, що ми всі віримо у краще, що хвилюємось і вболіваємо, аби вони могли повернутися чимскоріш додому цілими і неушкодженими. І в кожному листі прохання: «Поверніться живими!».
Я – націоналіст!
«Любі, мирні солдати! Я хочу, щоб ви повернулися живими! Україна переможе!», – пише солдатам Софійка Андрусів.
«Мирні наші Українці! Бажаємо вам, щоб ви перемогли війну! Повертайтесь живими! Дякую, що ви захищаєте нас!», – це вже від Віки Герелюк.
Дівчатка ще зовсім малі, вчаться у четвертому класі, але вони добре знають, що українські військові борються за їхнє світле майбутнє.
Також у листах часто можна зустріти патріотичні гасла: «Слава Україні! Героям слава!». Керівник літературної частини театру ляльок Марія Бойчук розповідає, що після чергової вистави театральники запропонували діткам-глядачам написати послання військовим. Тоді один із хлопчиків, Данилко, запитав, як пишеться літера «ш».
«А що ти хочеш написати?», – поцікавилась Марія Бойчук.
«Я хочу написати: Шлава Україні!», – гордо відповів Данилко.
Навіть малеча, яка ще не надто вимовляє, вже розуміє, що в Україні йде війна, і діти дуже добре знають, хто найближчий ворог нашої держави.
«Бажаю Вам побороти москалів-колорадів, – написав Микита Коробейніков. – Бог із вами! Хай буде Вам тепло зимою! Надійних і сильних гвинтівок, танків, БТРів. Не голодуйте!». А підписуючи листа, хлопчик наголосив: «Я – націоналіст Микита Коробейніков».
Маленькі патріоти часто малюють українську символіку. Найчастіше – солдатів з українськими прапорами, тризуб, багато квітів і сонечко – саме так у дитячій уяві має виглядати мир.
«У своїх малюнках діти намагаються передати, яка квітуча та прекрасна наша Україна, як ми всі її любимо, – говорить Марія Бойчук. – Війну ніхто з них не малює. Вони хочуть миру. Усі листи зворушливі, пройняті любов’ю та турботою, гордістю та вдячністю за подвиги українських солдатів».
Оберіг для янгола-хоронителя
Волонтери, які й передають листи військовим, кажуть, що матеріальна допомога – це, звісно, дуже добре, але листи – зовсім інша історія. За їхніми словами, ніщо так не піднімає дух бійцям, як послання від малих патріотів.
«Почалося все з того, що дружина принесла додому малюнки з дитячого садочка і попросила передати бійцям, – розповідає начальник штабу Народної Самооборони Івано-Франківська Юрій Сверида. – Я спершу подумав, нащо вони то понамальовували, оті каракулі, думав, солдатам тушонки треба та теплих шкарпеток… Але листи взяв. Та коли на передовій вояки побачили пачку розмальованого паперу, то підійшли усі, навіть ті, хто відпочивав після нічного чергування. Хлопці брали малюнки, дуже уважно розглядали їх, а потім обережно ховали до кишень».
Самі ж військові кажуть, що для них ці листи дуже дорогі, бо дитина не бреше. Для солдата, який майже постійно перебуває на межі життя й смерті, вкрай важливо бачити цю правду, лист, який ніби передає дитяче тепло. Воно зігріває, адже багато солдатів мають своїх дітей, пригадують своїх рідних. А діти і пишуть абсолютно конкретно: ми за вас молимося, знаємо, що вас завтра може й не бути, але ми боїмося та просимо нас захистити і водночас віримо, що ви повернетеся додому. Ця щирість додатково змушує жити й боротися. Такий солдат усвідомлює себе ангелом-охоронцем. Хай у нього іноді немає пристойних берців, теплого одягу, рукавиць, нехай він навіть розуміє, що влада до нього особисто за великим рахунком цілком байдужа, але він точно знає – його люблять, чекають…
Такі листи читаються зі сльозами на очах, міцні дорослі чоловіки іноді не стримують емоцій. Ці «звісточки з мирного життя» вони носять з собою, мов обереги, – хто в нагрудній кишені, ближче до серця, а хто й під каскою. Також солдати прикріпляють дитячі малюночки на лобове скло в автівках, на танках, навіть поруч із кулеметом – під час бою кулеметник краєм ока бачить лист і пам’ятає про дитину.
Підтримка з тилу
За словами психолога Галини Дичковської, кожен боєць, свідомо чи несвідомо, прагне позитивних емоцій, адже негативу на війні вистачає. Та й засоби масової інформації нині висвітлюють переважно негативні аспекти АТО. Відповідно це впливає на моральний стан воїнів.
Головне для солдата – знати, що вдома все добре, тоді воювати легше.
До речі, листи пишуть не тільки малята, долучаються до акції і старші. Зокрема, викладачі та студенти філософського факультету Прикарпатського національного університету ініціювали встановлення скриньки для листів моральної підтримки наших воїнів.
«Листи виймають щочетверга і відправляють до волонтерської групи «Бахмут Український», яка знаходиться під Донецьком і допомагає нашим захисникам у Дебальцевому, Пісках та інших гарячих точках, – розповідає Галина Дичковська. – Військові навіть надсилають відповіді. Нашим студенткам, які написали номери своїх телефонів, бійці віддзвонювалися, щоб подякувати».
…Україна воює. І те, що наші діти у своїх малюнках, які стосуються війни, самої війни не малюють, означає лише одне – Україна переможе, адже воює за мирне майбутнє.
