У 2026 році в Долині планують розпочати будівництво солевиварювального заводу та відновлювати старі шахти для видобутку розсолу. Над цим працюватиме компанія “Фінекс-капітал” спільно з фірмою “Планета комфорт”, яка отримала від Держгеонадр дозвіл на видобування корисних копалин.
Підприємство також планує купити сторічні будівлі солевиварювального заводу в місті та зробити його туристичною атракцією. Наразі приміщення перебувають у власності Фонду держмайна України. Про це повідомляє Суспільне.
Відновлення шахт та будівництво соляного заводу
Як розповів засновник компанії “Фінекс-капітал” Ігор Когут, шахта “Барбара” — найдавніша копальня в Долині, з якої колись видобували розсіл для виварювання солі. Востаннє її використовували у промислових цілях у 1990-х роках.
Ігор Когут хоче реконструювати шахту та відновити видобуток там, а також на інших копальнях, які є у Долинській громаді. Він вважає можливим і побудову нових шахт. Робитиме це на основі партнерства з фірмою “Планета комфорт”, яка через аукціон купила спеціальний дозвіл на користування надрами Долинського родовища.
Всього на Долинському родовищі були три шахти: “Новичка”, “Одиниця”, “Барбара”. “Новичка” втрачена, бо в радянські часи там почали процес вилуговування. Через це місцевість там просіла, рівень ґрунту знизився, і її затопило водою. Шахта “Одиниця” є, ми її віднайшли, але вона — у жахливому стані, її треба буде відновлювати, — розповідає Ігор Когут.
У відповіді на інформаційний запит Суспільного, голова Державної служби геології та надр України Олег Гоцинець повідомив, що аукціон відбувся 15 березня 2023 року. При початковій ціні у 762 88 гривень 86 копійок дозвіл на користування надрами Долинського родовища компанія “Планета комфорт” придбала за 8 555 556 гривень. Діє він до травня 2043 року.
Засновник компанії “Фінекс-капітал” Ігор Когут каже, що шахти працюватимуть так: розсіл підніматимуть на поверхню помпами, перевозитимуть на завод, де його відстоюватимуть, очищуватимуть і виварюватимуть сіль. Цей проєкт уже пройшов громадські слухання.
Будівництво заводу, а також промивання та облаштування свердловин розпочнуть влітку 2026 року. Наразі з міською владою Долини обирають енергоефективну локацію для будівництва заводу.
Нам дали спеціальний дозвіл на видобування розсолу – до 269 кубічних метрів на добу. Якщо перерахувати за вмістом солі в розсолі, а це десь 318-325 грамів на літр солі, відповідно, у нас буде виходити приблизно до 30 тисяч тонн солі на рік. Більш реалістичний прогноз — десь 15 тисяч тонн. Ми вже провели дослідження, обрали метод очищення від заліза, отримали чудові результати й будемо тут виготовляти сіль вищого ґатунку, — говорить Ігор Когут.
Читайте також: Куточками Прикарпаття. Долина починалася з солі
За його словами, сіль продаватимуть в Україні, адже тут багато солі імпортують.
За даними Держгеонадр України, станом на 1 січня 2025 року також спеціальні дозволи на видобуток кам’яної солі в Україні мають підприємства на Артемівському та Слов’янському родовищах у Донецькій області, на Тереблянському родовищі — у Закарпатській та на Губицькому і Дрогобицькому родовищах у Львівській області. Однак наразі видобувають сіль лише на Дрогобицькому родовищі. Займається цим державне підприємство “Дрогобицький солевиварювальний завод”.
Що буде зі старим солевиварювальним заводом
На території громади досі є солевиварювальний завод, побудований на початку 1900-х років, але зараз він у стані руїни й не працює, каже міський голова Іван Дирів. Будівля належить Фонду держмайна України.
Ми намагалися повернути його з державної власності у громаду, щоб принаймні зберегти той елемент культурної спадщини, який в нас є, щоб відновити видобуток солі, бо це — наша історія. Тому подалися із заявкою на проєкт Українського культурного фонду щодо консервації цих будівель, збереження, реставрації. На жаль, держава до нинішнього дня не спромоглася ні передати, ні віддати в оренду, ні продати цей об’єкт, — розповідає міський голова.
Науковий співробітник Долинського краєзнавчого музею Тетяни й Омеляна Антоновичів “Бойківщина” Іван Матіїв розповідає, що цей завод має площу 15 гектарів. Його збудували замість дерев’яного, що згорів. Він виготовив першу продукцію у 1902 році, останню — у 1994. У музеї зберігають топку солі з дерев’яної солеварні, а також кілька цеглин, черепицю та кахель від печей цього заводу.
Ці всі приміщення стояли ще десять років тому. Там були вікна, двері — все повністю. Треба було тільки зробити невеличкий ремонт і можна було їх використовувати. Зараз стеля всюди провалена, все нищиться. Одним словом, доведено до ручки, — говорить Іван Матіїв.
Заступник голови Фонду державного майна України Ігор Тимошенко каже, що солевиварювальний завод у Долині готують до продажу на аукціоні. Наразі шукають нового керівника комбінату, який займатиметься підготовкою документів.
Стан — напівзруйнований. Від деяких будівель залишилися лише рештки. Це не перешкоджає приватизації, але завод не працює. Там є 68 об’єктів нерухомості: одноповерхові, можливо, двоповерхові будівлі. Є 11 об’єктів житлового фонду. Зрозуміло, що ми не виставляємо на аукціон, якщо там є люди. Житловий фонд треба забрати з приватизаційної маси, — розповідає Ігор Тимошенко.
Ігор Когут говорить, що його компанія має намір придбати старий солевиварювальний завод у Долині, щоб зробити його туристичною атракцією. Для нового заводу поки ще обирають місце.
У нас є бажання зберегти ці будівлі. Це потребує великих вкладень, але поступово, я думаю, можна зупинити їхнє руйнування і почати їх відновлювати, — каже підприємець.
Заступник голови Фонду державного майна України Ігор Тимошенко додає: попри понад столітню історію, завод не має статусу пам’ятки архітектури, тому після приватизації власник не матиме обмежень щодо цього майна.
Читайте також: Юний директор музею. Віталій Данило береже історію рідного села й керує «Жуківськими бабусями» (ФОТО, ВІДЕО)
