У п‘ятницю, 1 серпня, на площі Ринок у Франківську відбулась панельна дискусія «Архітектурне обличчя Франківська. Як розбудовувати місто й не спотворювати його». Дискусію провели в межах виставки «Антикорупційна журналістика в дії», організованої центром розвитку незалежних медіа в Україні Media Development Foundation.
Спікерами були архітектор, ексзаступник керівника департаменту містобудування та архітектури Артур Прокіпчук, архітектор, активіст, член ради з питань охорони культурної спадщини Івано-Франківської громади Юрій Хмельовський та урбаністка, співзасновниця MetaLab, «Поле», «Ко-Хати» Анна Пашинська. Модерувала зустріч журналістка, головна редакторка «Слідство.Інфо» Анастасія Станко. Під час дискусії говорили про конфлікт між збереженням архітектурної ідентичності міста та активною сучасною забудовою, що не завжди узгоджена з інфраструктурою чи культурним контекстом, пише Репортер.
Розвиток без якості
За словами Артура Прокіпчука, зростання Івано-Франківська – природний процес. Він звертає увагу на те, що Франківська громада має великий потенціал, оскільки об’єднує 18 сіл.
Як на мене, було би круто, і я хочу вірити, що ми колись до того дійдемо, що в нас буде поліцентрична громада. Тобто в селах будуть створені такі підцентри, субцентри, коли бізнесові та адміністративні центри з Франківська будуть перенесені та розосереджені, – говорить Прокіпчук.
Водночас він додає, що за такої моделі нівелюється ідея про місто 15 хвилин. А у світі йде тенденція до ущільнення.
На запитання про співвідношення збудованого житла та соціальної інфраструктури визнає, що багатоквартирних будинків спорудили значно більше, ніж тих же дитсадків.
Юрій Хмельовський каже, що часто – це саме вина людей, які не стежать за тим, що відбувається у місті із забудовою.
Згадує боротьбу проти знищення готелю «Дністер»:
На жаль, ми не добилися того, чого хотіли по готелю “Дністер”. Прохід не віддали, хоч обіцяли, поверховість не забрали. Але думаю, це не кінець історії, – говорить Хмельовський.
Водночас він на власному досвіді пояснює, що активізм забирає багато часу і врешті виснажує людей.
Читайте також: Облрада погодила демонтаж складів у Франківську для будівництва ветеранського простору
Житло – не для життя, а для інвестицій
Житлова індустрія у Франківську завжди стабільна, ні одна криза її не зачепила. Люди просто вкладають у житло. Через споживання електрики ми побачили, що кожна п’ята квартира – порожня. Тобто це не про попит на житло, це – попит на інвестиції, – говорить Анна Пашинська.
Урбаністка розповідає, що ще 10 років тому у Франківську були постіндустріальні ділянки, як от шкірфабрика на Ленкавського, які мали потенціал стати економічними та соціальними драйверами районів.
За 10 років вже немає нічого з тих пустих індустріальних просторів, яких там було великих – штук сім. Практично всюди – житло. Залишилася тільки 1/4 від всього заводу Промприлад, або й менше. І дуже бракує якості життя в цих районах, – каже Пашинська.
Вона додає, що комфорт життя у Франківську падає:
Я переїхала сюди 10 років тому. Зараз страшно заїхати в центр. Корки стали нормою. Немає інфраструктури. А платимо за неї ми всі – як платники податків.
Читайте також: За хвірткою – котлован. У Франківську на землі поліції зводять багатоповерхівку, що «наступає» на будинок поруч
Громадські слухання чи фарс
Модераторка дискусії Анастасія Станко каже, що зусилля активістів – це час, який вони забирають у своєї основної роботи та сім‘ї. Натомість у забудовників – це частина їхньої роботи. І вони не лише самі приходять на містобудівні засідання, а й приводять своїх архітекторів та юристів. Вони виступають у ролі мешканців, що начебто підтримують забудову.
Я була на громадських слуханнях. І якщо трошки пройтися, то це насправді архітектор цього забудовника, це – юрист, а це – ще хтось. І виходить така трошечки імітація громадських слухань, – говорить Настя Станко. – І в міській раді є депутати, які також є забудовниками. І хоч їхні фракції ніби як опозиція одна до одної, але за погодження землі вони якось разом голосують – і все гаразд.
Юрій Хмельовський зауважує, що юридична складова надзвичайно важлива і без неї жоден активіст не має сили й ваги проти забудовника.
За ратушею є будинок, який через суд знятий з переліку пам’яток архітектурної спадщини. Коли вони почали розбирати цей будинок, я подзвонив у поліцію, бо точно знав, що це пам’ятка. Приїжджає поліція, складаємо протокол. Приїжджає власник, я йому кажу: “Це ж не можна робити – це пам’ятка архітектури”. Його слова: “Це ваша суб’єктивна думка”, – говорить Хмельовський. – Я реально вчився на архітектора, цікавився світовим досвідом, фокусувався на пам’ятках архітектури, реставраціях. А він мені таке каже. Думаю, можна дуже багато всього робити, але якщо в тебе немає юридичної сторони, все буде валитися.
Коли громадськість спрацювала
Окрема частина дискусії була присвячена гучному проєкту забудови центру міста 24-поверховими житловими будинками. Артур Прокіпчук каже, що коли проєкт з’явився ще у 2022 році, він не викликав питань.
Було рішення міськради про розробку детального плану. Первинно виглядало все дуже правильно – великий квартал, врахування інфраструктури. Але що винесли – ми бачимо, – говорить Прокіпчук. – Як на мене, це направду дуже крутий кейс в плані того, що прийшла громадськість і сказала своє “фе”. По цьому об’єкту ми бачимо, що це таки не фарс і не для галочки це робиться. Воно направду працює, просто містяни мають бути трошки активнішими.
Читайте також: «Новий силует міста». У центрі Франківська планують звести будинки на 24 і 22 поверхи
Таке враження, що ти в своєму місті, у своїй країні постійно повинен не спати. Тільки профукав – і вже тільки тут 24 поверхи раптово щось затулили. Там десь профукав, то вже немає антикорупційних органів. І так в усьому. І ти живеш в такій напрузі, в якій тобі дуже складно довіряти владі чи взагалі будь-кому, – додає Настя Станко, проводячи паралель із законом про НАБУ і САП.
Читайте також: У Франківську забудовник не віддає подружжю квартиру, за яку вони заплатили
