Кидали у котел згорати: розвідник гірсько-штурмової бригади “Едельвейс” про полон, в який потрапив у 19 років

Facebook
Telegram
X
WhatsApp

Ветеран із Чернівців на псевдо Спартан майже рік пробув у російському полоні. Туди потрапив у 19 років під час перших боїв на Київщині. З полонених знущалися фізично та психологічно: били, припалювали свіжі рани розжареним металом, погрожували вбити та змушували вчити російські вірші та пісні. Більшість часу чоловік провів у Курському СІЗО.

Через постійні побої, голод та нестачу вітамінів у Спартана почалися проблеми зі здоров’ям. Після повернення додому він полишив службу. До полону Спартан був розвідником у гірсько-штурмовій бригаді “Едельвейс”, зараз – передає свій досвід молоді під час бойових вишколів. Суспільне Чернівці розповідає історію ветерана.

Кидали у котел згорати: розвідник гірсько-штурмової бригади "Едельвейс"про полон, в який потрапив у 19 років

У полон Спартан потрапив у селі на Київщині. Під час першої розвідки село здавалося безпечним: місцеві поралися по господарству, кололи дрова. Наступного дня почався штурм. Коли українські військові заходили в село, то не очікували, що побачать техніку з танками, а сили противника переважали їхні.

І ми з вісьмома розвідниками потрапили у кільце, з якого неможливо вибратися. Ми зазнали великих втрат: мій командир загинув, начальник розвідки втратив ногу, всі хлопці отримали поранення. Я як кулеметник йшов крайнім, то шквал вогню був таким, що уся земля була в дірах, – розповідає ветеран.

У тому бою чоловік отримав вогнепальне поранення стегна, а від розриву снаряда поблизу – контузію. Коли отямився, біля нього вже були російські військові. Під час обшуків у Спартана знайшли десять шоколадок. Каже, командир завжди наказував не брати із собою на операції документів та телефонів. Завдяки цьому зміг вдати із себе солдата-строковика.

Деякий час російські військові утримували його у підвалі й годинами допитували.

Били по голові. Припалювали рани розкочегареною кочергою. Грали у хорошого й поганого поліцейських: спершу били, а потім говорили нормально. Кажуть: “Ми зберегли тобі життя, але ти нічого не розповідаєш, доведеться тебе вбити”. Вели мене полем, поклали автомат біля вуха й вистрілили. Я досі не знаю, чому залишили мені життя, – розповідає Спартан.

У полоні з цивільними

Гвинтокрилом Спартана й інших полонених доправили у табір в Курській області. Каже, очікував побачити там військових з інших частин, натомість – було три десятки цивільних з Бучі.

Їх викрали силоміць. Хтось випадково одягнув футболки, як у військових, хтось – невчасно вийшов з дому. Виходите з намету, беретеся хороводом й пересуваєтеся табором, як багатоніжка. Інакше ніяк – одразу починають бити. Ведуть до бочки і дають 50 секунд чи й менше, щоб поїсти гарячої їжі. Не встиг – б’ють палками, – розповідає Спартан.

14 червня Спартан називає “чорним днем” свого життя – тоді потрапив до Курського СІЗО. Автозак, в якому їх везли, був розрахований на десятьох, – до ізолятора в ньому їхало вдвічі більше людей.

Я притулявся до стінки, а до мене ще двоє людей. Не те що рухатися, там дихати не можеш. Одне бажання – вийти з автозака, бо я задихався. Якщо раніше ми ходили з опущеною головою, то в СІЗО мало не торкалися головою свого взуття, – розповідає чоловік.

За словами Спартана, він одразу зрозумів, що потрапив у нехороше місце.

Біля мене був дід з Бучі, якому понад 70 років. Його росіяни били постійно. Били його так, як і мене, – каже ветеран.

Тортури полонених знімали на камеру

Спартан розповідає, десятки людей в балаклавах били полонених та застосовували до них електрошокери. Також погрожували спаленням.

Мене закинули у приміщення з газовим котлом. Там доволі гаряче. Закидають сірник, повітря починає прогріватися, і я розумію, що зараз згорю. Коли я закричав нелюдськими криками, то вони мене забрали звідти. Сказали, що пожартували.

За словами ветерана, так наглядачі не намагалися дізнатися якусь інформацію, а просто насолоджувалися знущаннями та приниженнями. Також знімали це на телефон й потім оприлюднювали у соцмережах. На одному з таких відео, Спартана впізнали батьки.

У камері полоненим вмикали російську музику, а також змушували вчити російські пісні та вірші: про Росію, про нібито український наступ на Донецьк та Луганськ.

Я вісім місяців був в ООС і бачив, хто на кого напав. Нас виводили на ранкові перевірки, ставили навпочіпки та шпагат – вмієш чи не вмієш, але навчишся. Як не знаєш пісню чи вірш, б’ють до півсмерті і до вечора ти маєш вивчити.

Не вірив в обмін

Спартан не вірив, що його обміняють.

9 травня вивезли багатьох людей. Всі думали, що на обмін, але коли хлопців виводили, то били їх. Я розумів, що перед обміном не б’ють. Хлопець, який повернувся, розповів, що їх повезли у жорсткішу колонію.

Одного дня Спартана переодягли й відвезли у в’язницю, а потім була майже доба перельоту. Від інших полонених ветеран чув, що так можуть перевозити в іншу колонію. Всю дорогу російські військові розповідали, що там, куди прямує літак, полонених вб’ють.

Ми прилетіли в Крим. Коли бігли навпочіпки до підвалу, то місцеві кричали: “Вбийте їх”. Я не знав, що то був Крим, а під ранок нам вже сказали: “Хлопці, ви їдете додому. Це вже недалеко”. Я не вірив, але десь розумів, що швидше за все це правда.

У полоні схуд на 40 кілограмів

До полону Спартан важив 90 кілограмів, а за час неволі схуд на 40 кілограмів. Каже, полон – це про постійне бажання їсти. Тому перше відчуття, яке запам’ятав після звільнення, – ситість від сухпайка, який з’їв в автобусі.

У полоні в чоловіка випало волосся, не росли нігті, а через постійні побої та нестачу вітамінів почали гнити ноги.

Я пройшов довгий період реабілітації, бо мій стан та настрої дуже змінювалися. З хлопчика я став чоловіком. Почав усвідомлювати, що я пережив та що бачив. Пройшов не одну метаморфозу свого дорослішання.

Зараз Спартан проводить бойові вишколи для молоді. Добровольчий український корпус називає своєю новою сім’єю. Водночас припинив спілкуватися з частиною друзів. Каже, друзям важко зрозуміти, що він пережив.

Після полону друзі емпатично ставилися до мене. Але не було розуміння, що якщо я пережив полон, то я не бідолага. Я пережив це, бо так треба було. Я хотів рятувати нашу державу та нашу націю.

Підсумуйте за допомогою ШІ

Текст, який ви щойно прочитали — це результат довіри наших читачів. Кожен донат допомагає «Репортеру» писати про те, чим живуть Івано-Франківськ та область.
Інвестуйте в правду!

СХОЖІ НОВИНИ

Якщо шукаєте дієвої реклами, звертайтеся на reklama@report.if.ua. Умови й деталі завжди є – тут.

Дикан
Ворожі БпЛА
алея
ОСТАННІ НОВИНИ
Дикан
На війні загинув прикарпатець Василь Дикан
адаптивний посуд
У Франківську на майстер-класі робили адаптивний посуд (ВІДЕО)
Тлумач турнір _4
У Тлумачі відбувся турнір з мініфутболу пам’яті Романа Круховського
підроблені права
Франківські патрульні зупинили водійку Jaguar з підробленими правами
благо_01
Старт продажів проєкту від blago в Чернівцях: новий рівень містобудування
761627557_1052970637377165_685100925743895114_n
Конфлікт на заправці у Франківську закінчився стріляниною
Без назви (1200 x 630 пікс
На Франківщині під час пожежі загинув ветеран Віталій Лесів
Знімок екрана 2026-08-03 о 14.20
На Франківщині за пів року відкрили майже 600 справ через борги за комуналку
пожежа сухостій
На Прикарпатті під час пожежі сухої трави виявили тіло чоловіка
бурштинська тес
Швеція передала Франківщині захисні конструкції для енергетичних об'єктів
озеро
Справу про землю біля міського озера у Франківську знову розглядатимуть у суді
лікарня
Франківська обласна дитяча лікарня отримала обладнання на понад 3,3 млн грн
Прокрутка до верху