Президент Володимир Зеленський присвоїв звання Героя України низці захисникам України. Звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка» присвоєно старшому лейтенанту (посмертно) Руслану Данку.
Відповідні укази розміщені на сайті глави держави.
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння Українському народові Президент України постановив присвоїти звання Герой України з удостоєнням ордена «Золота Зірка»:
- РАДІО Віталію Миколайовичу — старшому сержанту (посмертно);
- СІНДІЮ Вячеславу Юрійовичу — капітану (посмертно);
- СЕВРУКУ Олексію Олеговичу — старшому лейтенанту (посмертно);
- ФЕДОСОВУ Андрію Миколайовичу — старшому лейтенанту (посмертно);
- ЧЕВЕРДІ Андрію Геннадійовичу — солдату (посмертно);
- ЮРЧИКУ Сергію Вікторовичу — молодшому лейтенанту (посмертно);
- ПІСКОВОМУ Руслану Валерійовичу — старшому солдату (посмертно);
- ОТІНОВУ Максиму Леонідовичу — молодшому сержанту (посмертно);
- НАБЕРЕЖНОМУ Назару Назаровичу — капітану (посмертно);
- НАРІЖНОМУ Сергію Станіславовичу — солдату (посмертно);
- ЛИСИЦІ Віталію Олексійовичу — капітану (посмертно);
- МАТВІЙЧУКУ Юліану Олександровичу — молодшому сержанту (посмертно);
- КОНОВАЛУ Сергію Сергійовичу — лейтенанту (посмертно);
- ЗВОНАРЬОВУ Данилу Валерійовичу — солдату (посмертно);
- ЄРОФЄЄВУ Макару Володимировичу — старшому лейтенанту (посмертно);
- ГРИМАШЕВИЧУ Богдану Петровичу — сержанту (посмертно);
- ТКАЧЕНКУ Сергію Володимировичу — майору (посмертно);
- СЯДРИСТОМУ Андрію Ігоровичу — молодшому лейтенанту (посмертно);
- КОЗЛОВУ Євгенію Юрійовичу — солдатові (посмертно);
- СУБОТІНУ Андрію Валерійовичу — капітану юстиції (посмертно);
- КОЛІСНИКУ Микиті Станіславовичу — солдату (посмертно);
- ГУСЄВУ Андрію Валерійовичу — підполковнику (посмертно);
- БОГАТИРЕНКУ Владиславу Миколайовичу — солдату (посмертно);
- БІЛОУСУ Миколі Олександровичу — лейтенанту (посмертно);
- ДАНКУ Руслану Дмитровичу — старшому лейтенанту (посмертно);
- ДОРОФЄЄВУ Денису Вікторовичу — молодшому сержанту (посмертно);
- ДУДАЮ Віталію Вікторовичу — лейтенанту (посмертно);
- ГАПОНЕНКУ Юрію Андрійовичу — молодшому сержанту (посмертно);
- ГОРОШКУ Борису Борисовичу — підполковнику (посмертно);
- РАХМАНОВУ Ігорю Борисовичу — старшому сержанту (посмертно).
Також Президент присвоїв звання Герой України з врученням ордена «Золота Зірка»:
- РОГОВСЬКОМУ Олександру Івановичу — молодшому лейтенанту;
- МІЩЕНКУ Володимиру Васильовичу — старшому сержанту;
- ГОЛОВНІ Андрію Михайловичу — молодшому сержанту;
- ЛАСІЙЧУКУ Євгену Вікторовичу — полковнику
- ПАНЕЗЬОРОВУ Руслану Володимировичу — майору.
Що відомо про Руслана Данка
До повномасштабного вторгнення тренував дітей, а після – став на їх захист. На війні з російськими загарбниками загинув борець греко-римського стилю Руслан Данко, йдеться на сторінці “Янголи спорту”.
Народився він 5 липня 1990 року у невеличкому містечку Косів, що на Івано-Франківщині. З дитинства почав займатися греко-римською боротьбою. Під час тренувальних зборів на Прикарпаття приїжджали спортсмени з різних регіонів України, зокрема і олімпійський чемпіон з боротьби Жан Беленюк. За його словами, Руслан був сильним борцем, який ще до повномасштабного вторгнення вирішив присвятити себе тренерській діяльності і виховувати майбутні покоління Франківщини. Він працював тренером-викладачем у Косівській дитячо-юнацькій спортивній школі “Гірське орлятко”.
Якби не війна, він би виховав не одне покоління чемпіонів та прославляв би Україну разом зі своїми учнями. Але замість цього йому довелося взяти до рук зброю і стати на їх захист. На другий день повномасштабного вторгнення Руслан добровільно записався у військо. Служив у 102 окремій бригаді Сил територіальної оборони Збройних сил України. Зважаючи на свою роботу у цивільному житті, на фронті отримав позивний “Тренер”. Служив на посаді командира розвідувального взводу, який складається з аеророзвідки (оператори дронів) та людей, які займаються детальною, тобто пішою розвідкою. Побратими пригадують, що для Тренера завжди найголовнішим завданням було вберегти життя підлеглих. Він робив це щодня на передовій, але власне життя зберегти, на жаль, не зміг.
23 лютого 2024 року на Сході України перестало битися серце відважного українського воїна, люблячого чоловіка і батька, уважного друга та сина Руслана Данка…
Comments are closed.