Дві пам’ятні дошки загиблим захисникам відкрили в Івано-Франківську. Анотаційні знаки Олександру Єремягіну та Віталію Мазуру встановили та освятили на фасаді ліцею №1. Саме цей освітній заклад закінчували загиблі Герої, йдеться на сайті міського голови.
46-річний старший Віталій Мазур з початку повномасштабного вторгнення кілька разів приходив до воєнкомату. Його вперто відмовлялися брати на службу за станом здоров’я. У цивільному житті чоловік був підприємцем, любив садівництво та природу. Працював у зоомагазині, а пізніше реалізовував садовий інвентар.
Вкотре прийшовши до ТЦК, своєю наполегливістю чоловік переконав усіх, що може стати в ряди захисників. Тоді потрапив на службу до прикордонної служби. Став старшим сержантом та начальником 2 відділення інспекторів 1 прикордонного загону.
Любив дуже природу, працював в «Природі», за рибками дивився. Футбол любив. Коли його призвали, його декілька разів повертали назад. Він все одно йшов. Разів п’ять, напевно, вертали його. Ну і нарешті його забрали. Він для мене Герой і назавжди залишиться Героєм. Вічна йому пам’ять, – каже тітка загиблого захисника Віталія Мазура Галина Мажак.
Олександр Єремягін – досвідчений військовий. Війна для нього, розповідає дружина, почалася ще у 2014-му. Вже тоді він став на захист країни у складі 80-тої окремої десантно-штурмової бригади.
Він обрав найтяжчі війська – це ДШВ, тобто штурмові війська. Він хотів так. Він казав: «Я мушу піти захищати. Якщо не я, то хто?». Каже, мені треба своїх дітей, Батьківщину, сім’ю. Казав, що заради них пішов на війну. У 2015 році він демобілізувався, але підтримував зв’язок зі своєю бригадою, з хлопцями. І от коли у 2022 році це все сталося, в нас вже наплічник, вся форма була готова вже задовго до вторгнення, – розповідає дружина загиблого Героя Олександра Єремягіна Галина Смеречинська.
За плечима Олександра Єремягіна кілька великих звільнених міст на сході та півдні. З 2014 року він пройшов найгарячіші точки фронту. Побратими називали його батьком, адже саме він міг приймати найважливіші рішення під час найнебезпечніших подій.
Він був тією людиною, яка могла вивести нас з оточення. І завдяки такому багато із нас стоїть перед вами і може сказати про цю людину. Він є батьком для нас і для нас батьком залишиться завжди, – каже побратим загиблого Олександра Єремягіна Ренат Вовк.
Тепер на ліцеї №1, на жаль, вже три анотаційні дошки випускників цього закладу, які загинули, захищаючи нашу державу. Директорка закладу Любов Мурга звернулася до всіх учнів та присутніх на заході, озвучивши гасло загиблого Олександра Єремягіна.
Вони тепер дивитимуться на нас з вами на кожному святі. І в них в очах сум і надія. Надія на нас з вами. Вони зробили все, що від них залежало, для того, щоби нам дати життя. Життя сьогодні, життя завтра. І якщо ми не будемо пам’ятати це гасло з його уст: «Якщо не я, то хто?», то в нас не буде завтра, – зазначила Любов Мурга.
Пам’ятні дошки загиблим захисникам продовжать відкривати на фасадах навчальних закладів, де навчалися Герої. У межах програми громади «Івано-Франківськ – місто Героїв», каже міський голова Руслан Марцінків, пам’ять про кожного воїна буде збережена.
Всі Герої будуть вшановані анотаційними дошками, турнірами, книгами, фільмами. І для нас дуже важливо – зберегти пам’ять про наших Героїв. Тому ми робимо це у школах, у навчальних закладах, там, де ходять діти, батьки, вчителі. Це є можливість на реальному прикладі показати, що таке патріотизм, що таке любов до України. Вважаємо, що це на часі і намагаємося, щоби щотижня були відкриття анотаційних дошок, щоби зберегти пам’ять хлопця чи дівчини, які віддали своє життя за незалежність нашої держави, – зазначив міський голова Руслан Марцінків.
Читайте: Прикарпаття опинилося на третьому місці в Україні за індексом благополуччя
