У народі його називали «співцем Карпатського краю». Навіть якщо ви нічого не знаєте про Анатоля Кос-Анатольського, ви точно чули його солоспів «Ой ти, дівчино, з горіха зерня» на слова Івана Франка. 1 грудня 2023 – 114 років від дня народження, а 30 листопада було 40 років від дня смерті українського композитора, педагога, поета, музично-громадського діяча.
Як йому вдавалося повертати джаз і українські пісні на радянські сцени і при цьому бути безпартійним? Де зараз слухати його твори? Розповідає музична оглядачка Наталка Писанка.
Рід Косів
Батько Анатоля Йосип Кос – лікар-меломан з абсолютним слухом, мати Лідія – піаністка, у них було 5 дітей. Трагічно склалася доля наймолодшої доньки Марусі, учасниці українського студентського радикального руху. Вона загинула під час замаху на Броніслава Перацького, міністра внутрішніх справ Польщі. Найстарший син Михайло здобув інженерну освіту, у 1940-ві емігрував до Америки, мав низку винаходів і патентів, зокрема, двигун внутрішнього згоряння «КОС-МОТОР».
У численному роду Косів – лікарі, інженери, письменники, адвокати, всі вони були освіченими людьми, знали кілька мов. Анатоль – середульша дитина подружжя – володів польською, англійською, німецькою, французькою, грецькою, італійською, латиною. Ще за часів студентства друзі Анатоля пожартували: «Косів у світі багато, а Анатоль – лише один. Отже, Кос-Анатольський!». Так і з’явився псевдонім.
Батько Анатолія дружив із Соломією Крушельницькою. З нею він познайомився 1895-го ще студентом у Відні. А в роки Першої світової війни Крушельницька була посередником у листуванні між Йосипом – військовим лікарем у Відні – і його родиною в Галичині по той бік фронту.
Анатолій брав уроки вокалу в Одарки Бандрівської, Соломіїної племінниці, у майбутньому фундаторки музею Соломії Крушельницької у Львові. Чоловік Одарки, піаніст і педагог Тарас Шухевич, був викладачем Кос-Анатольського у класі фортепіано, спершу у Львівському вищому музичному інституті імені Лисенка, згодом – у Львівській консерваторії імені Кароля Шимановського. Тарас Шухевич, як і Кос-Анатольський, спершу отримав юридичну, а лише потім вищу музичну освіту.
Згодом, у радянські часи вже Кос-Анатольський клопотав про Соломію Крушельницьку, яка проживала в скрутних умовах у Львові. І згодом ініціював присвоєння її імені Львівській музичній школі при консерваторії.
Він допомагав ще одній музикантці з іншого роду Крушельницьких – Марії, видатній українській піаністці, яка потім активно пропагувала фортепіанну творчість Анатолія Кос-Анатольського. На ютуб-сторінці Марії Крушельницької можна ознайомитися з фортепіанною творчістю композитора і послухати його поезії – так, він ще й був майстром слова, на його вірші писали пісні інші композитори!
Композитор народився, але зовсім недовго проживав у Коломиї – місто, яке згадував Леопольд фон Захер-Мазох у своїх творах, де виступала Соломія Крушельницька, де у в’язниці сидів Іван Франко.
Це місто може похвалитися тисячами історій, а ще рекордом, пов’язаним з Кос-Анатольським. Фестиваль його імені – найстаріший в Україні, він відбувається щорічно від 1987-го, його не зупинила ані пандемія, ані війна.
Вдень – юрист, увечері – джазист
Анатоль ще навчаючись у Станіславській (Івано-Франківській) гімназії, створив хор і почав записувати пісні. У Львові він отримав отримав одразу дві освіти – юридичну і музичну.
Тоді, у міжвоєнний період 20-тих і 30-х Львів був просто оповитий джазом. На концертних майданчиках панували танцювальні оркестри (джаз-бенди) і ревелєрси (чоловічі квартети з джазовим супроводом).
На початку 1930-х Кос-Анатольський нудівся на практиці у юридичній конторі, отримував мізерну зарплатню, тож не відмовлявся від додаткового заробітку на вечірках, граючи джаз у популярній тоді львівській капелі Яблонського («Ябцьо-джаз»). Музику для ансамблю писали Богдан Веселовський, Ярослав Барнич, Богдан Вахнянин і сам Анатоль Кос. Це були легендарні часи з вечірками і «модними віяннями» з Європи.
Аби пристойно заробляти, потрібно було відкривати власну юридичну контору, що не вдалося організувати Кос-Анатольському у Львові. Деякий час він працював у власній юридичній конторі у Залізцях на Тернопільщині, але там йому бракувало насиченого культурного життя.
З приходом совєтів у 1939-му Кос-Анатольський повернувся до Львова і саме з цим містом пов’язана його творчість. Його першою самостійною роботою стало музичне оформлення лялькового спектаклю «Дівчина і білочка».
У майбутньому він чимало писав для театру, у своєму першому балеті – «Хустка Довбуша» – оспівав образ легендарного українського опришка. Кос-Анатольський примудрявся поєднувати джаз чи танцювальні мотиви з гуцульським мелосом («Карпатське танго»), написав перший в історії української академічної музики концерт для арфи з оркестром.
