Майже кожен житель Івано-Франківська має свою думку щодо індивідуального чи централізованого опалення. Хтось хоче тільки індивідуальне – і таких більшість. Натомість хтось мириться із існуючим опаленням від централізованої системи. Та у багатьох склалась чітка асоціація – якщо робити «євроремонт», то бажано встановити індивідуальне опалення. І це зрозуміло – кожен хоче бути максимально автономним, пише Максим Карпаш у Репортері.
Європа ж останніми роками активно переходить на централізоване опалення. Цьому питанню присвячена, наприклад, серйозна цьогорічна парламентська дискусія у Німеччині.
Справа у тому, що на розгляді німецьких депутатів зараз перебуває законопроєкт, який передбачає заборону встановлення нових котлів на викопному паливі, а також підключення щороку 100 000 будівель до централізованого опалення. Так, віцеканцлер, міністр економіки та клімату Роберт Хабек стверджує, що тепломережі можуть бути винятково економічно-доцільним та кліматично нейтральним рішенням для опалення будівель і навіть цілих громад.
Ми ж знаємо централізоване опалення як застарілу та неефективну систему, що спричиняє значні перевитрати енергії. Такий собі рудимент комуністичної доби.
Читайте: Максим Карпаш: Зекономив на комуналці – задонатив на ЗСУ
У Німеччині 6,1 млн будинків приєднані до теплової мережі, що становить 14% обсягів опалення держави. Берлін – німецький лідер, у якому кожний третій будинок приєднаний до централізованої мережі, або понад 1,4 млн домівок. І в уряді планують поширити цю практику на всю державу, приєднуючи ті самі 100 тисяч осель щороку.
Новий закон має на меті прискорити цей процес і ось як.
Кожен муніципалітет (громада) повинні будуть подавати власні «теплові плани» на кожен наступний рік. У цих планах міститиметься інформація про можливості використовувати вторинне тепло від промисловості та попередження для споживачів, коли саме їх може бути приєднано до централізованої системи. Кінцевий термін для громад з населенням понад 10 тисяч жителів настане у грудні 2028 року. Уряд зі свого боку передбачає певні економічні стимули для громад, які матимуть у своїх планах централізоване опалення.
Найскладніше, як і в кожному місті, буде із самими жителями будинків. Якщо для нових мікрорайонів централізоване опалення звучить вельми привабливо і технічно нескладно, то як змусити жителів існуючих будинків приєднатись до централізованої системи? Це протиріччя підтримується тим, що теплові мережі є природними монополіями, а утворення тарифів є непрозорим – як і в Україні.
Читайте: Максим Карпаш: Декарбонізація для «чайників»
Наостанок триває дискусія і про екологію. На сьогодні в Німеччині для опалення майже на 90% використовується природний газ та вугілля. А плани уряду довести до 2030 року частку відновлювальної енергії в системах опалення до 50% виглядають не вельми реалістичними. Хоча приклади величезних систем опалення на теплових насосах, як от у Гельсінкі (Фінляндія), надихають і дають надію на успіх.
Можливо, нам ще не варто так поспішати з переходом на індивідуальне опалення?
Максим Карпаш, професор Університету Короля Данила
