Діти гинуть від байдужості

Facebook
Telegram
X
WhatsApp

 Пані Валентино, почнемо зі статистики?

— Зараз дитячі самогубства займають третє місце серед усіх смертей у світі. Дітей гине більше, ніж під час війни.

 А в нашій області?

— Ми такої статистики не ведемо. Можливо, це роблять патологоанатомічні служби. Діти, якими ми займаємося, дуже рідко закінчують життя самогубством. Адже вони постійно під контролем.

 Чому серед самогубців найбільше дітей?

— Це підлітки — 12‑18 років. У цей час діти сильно дорослішають. Але дорослішають тілом, інстинктами, рефлексами. А кора головного мозку ще не спроможна сприймати той обсяг інформації, який навалюється на це, начебто, доросле тіло.

 Як воно відбувається?

— Підлітки діють у стані афекту — бурхливої емоційної реакції на ту чи іншу ситуацію. Ми, дорослі, можемо вилаятися чи вдарити когось. А вони цей афект переживають більш емоційно. В них ще немає гальмівної дії кори головного мозку. Все робиться на емоціях.

— Є різниця у діях хлопчиків та дівчат?

— У них різний психологічний підхід. Дівчатка переважно обирають таблетки. На ніч чи коли немає нікого вдома наковталася, закрилась у кімнаті, лягла і чекає смерті. Потім їй стає погано, крутиться голова, нудить. Емоції перекипіли, вона лякається і починає телефонувати батькам, подружкам. Але сама ніколи не викличе швидку. Медиків викликають уже близькі. І дівчат переважно відкачують.

Серед хлопців більше випадків закінчених самогубств. Вони радикальніші у виборі — зашморг, або вікно. У нас років 5‑6 тому було три випадки хлопчачих завершених суїцидів. Двоє повісилися на трубі під Черніївським мостом, ще один викинувся із вікна дев’ятого поверху в районі Позитрон.

 Основні причини дитячих самогубств?

— Їх три: сім’я, школа, та стосунки дітей між собою.

 Сім’я тобто благополучна чи ні?

— Є хибна думка, що частіше покінчують із собою діти з неблагополучних сімей. Насправді, все навпаки. У дітей з таких сімей є психологічний імунітет, вони витриваліші та більш реально дивляться на життя.

 Що штовхає дитину із нормальної сім’ї до такого кроку?

— У таких сім’ях є все. І в батьків дуже високі вимоги до дітей. Ці діти переважно інтелектуальні та начитані. Але вони більш емоційні, більше реагують на образи, несправедливість, насмішки, докори. Батьки поставили планку щодо навчання, а дитина не може її втримати. У свою чергу, вчителька, слухаючи батьків, які вимагають, аби дитину питали, також завищує цю планку. І от дитина отримує погану оцінку. Вона реагує двояко — ображена, що цю оцінку поставили несправедливо, і чекає покарання вдома. Справитись з цією ситуацією їй дуже важко. Вона боїться, що не виправдає надії батьків і відчує себе винною. Був випадок, описаний у літературі, коли хлопчик після бесіди з директором школи пішов на п’ятий поверх і викинувся з вікна.

 Але є тут і вина школи?

— Як і батьки, школа має бути психологом. А у нас у школах такого немає. Часто до нас приходять діти: вчителька поставила перед усім класом і починала ображати — ти бовдур, ти такий, ти сякий. Принижується людська гідність, а у них у цей період дуже велике почуття власної гідності. Вони себе усвідомлюють як особистість, а оточення їх як особистість не хоче сприймати.

 А стосунки з іншими діть­ми?

— Трагедією для підлітка є зрада людини, якій він довіряв. Був такий випадок, що мама звинуватила хлопця у тому, що він вкрав із хати 150 грн. От він і спробував покінчити з собою. Він дуже довіряв мамі, а вона висловила йому недовіру. Був ще випадок з дівчинкою. Вона поїхала до літнього табору й там намагалася порізати вени. Подружка і вихователька звинуватили її у крадіжці косметики іншої дівчинки. Та косметика — дурниця. Реагують на образу, на звинувачення.

 Що повинні на зубок запам’ятати батьки?

— Треба реально підходити до можливостей своїх дітей і любити їх не за оцінки, а тому, що це — ваша дитина. Не можна висловлювати свої вимоги у дуже категоричній формі, діти цього не сприймають. У них є свої емоції, свої бажання, до яких дорослі не дослухаються. Ми дуже мало уваги приділяємо нашим дітям. Варто з ними говорити. Навіть якщо нема часу. Треба його знайти.

До мене приходила одна жінка, її син у 14 років покінчив з собою. Вона розповідала: «Син завжди просив — поговори зі мною, мамо. А я завжди не мала коли — робота, город, господарка. А тепер, коли його нема, я щодня ходжу на цвинтар і по дві години говорю з сином».

Підсумуйте за допомогою ШІ

Читайте «Репортер» у  Telegram та Instagram  – лише якісні новини та цікаві статті у вашому телефоні

СХОЖІ НОВИНИ
Прохасько
palci_
Прохасько
ОСТАННІ НОВИНИ
Ігор Пилипів
На війні загинув прикарпатець Ігор Пилипів
авто
Учні калуського ліцею передали автомобіль батальйону прикарпатської ТрО
15.12
Cтартував зимовий ґрантовий сезон від Urban Space 100
зима канікули
Франківські учні підуть на зимові канікули 20 грудня
смартфони
Літні переселенці з Луганщини отримають сучасні смартфони: перші гаджети вже вручені за підтримки Антона Шухніна
IMG_9637
Крим. Схід. Дім. У Франківську говорили про пам’ять, втрату і повернення
Владислав Сверида
Прикарпатського рятувальника Владислава Свериду нагородили грамотою Верховної Ради
ретрит_1
На Прикарпатті завершився проєкт реабілітації ветеранів «Терени спокою»
дснс 1
На Коломийщині у пожежі загинув чоловік
Патрульні затримали чоловіка, якого розшукували за крадіжку
На Прикарпатті за вихідні патрульні виявили 7 водіїв з ознаками сп’яніння
Платне паркування
Михайло Смушак пояснив, як саме працюватиме безкоштовне паркування для захисників у Франківську
599922929_866874772653420_8310086955876161761_n
За вихідні у ДТП на Прикарпатті загинуло двоє людей, ще восьмеро травмовано
Прокрутка до верху