Поле битви — Інтернет

Facebook
Telegram
X
WhatsApp

 

На користь країні

Чіткого визначення блогів немає й досі — зазвичай під ними розуміють самостійне наповнення власного сайту текстами, фотографіями, аудіо- та відеозаписами. Для створення блогів використовують спеціальні інтернет-ресурси: Livejournal (Живий Журнал, або ЖЖ), Liveinternet, Dnevnik.bigmir.net, Blogger, Hibloggernet, та інші). Або ж заводять рубрику «блог» на інформаційному чи розважальному сайті, де всі читачі мають можливість прокоментувати прочитане чи побачене.

Звісно, публічні щоденники політиків, шоу- чи інших «зірок» суттєво під­вищують рейтинги сайтів, які їх розміщують. Саме тому засновники ресурсу Hiblogger.net у 2007 році провели акцію під назвою блоголізація. Вони самі створили щоденники для головних політиків України. Для Віктора Ющенка (yushchenko.hiblogger.net), Віктора Януковича, (yanukovych.hiblogger.net), Юлії Тимошенко     (tymoshenko.hiblogger.net). Пізніше були створені блоги й для інших політиків. Паролі доступу до блогів відіслали на адресу Секретаріату Президента, Кабміну, відповідних партій із супроводжуючими повідомленнями: «Якщо політики будуть вести свої блоги, то це піде на користь усій країні».

Нині багато із цих інтернет?сторінок так і залишилися порожніми. У кращому випадку прес?служба певного політдіяча поповнює їх інформаційними пові­дом­леннями про діяльність свого патрона. Наскільки це пішло на користь Україні, хто знає, але сміття у «всесвітній павутині» трохи побільшало.

 

Вибачте, дякую…

Більш-менш правдоподібно виглядають блоги політичних діячів на сайті «Української правди» (blogs.pravda.com.ua). Туди дописують народні депутати, лідери партій, деякі губернатори та міські голови. Може за когось і тут активно працює прес?служба та піар-технологи, але сайт намагається переконати читачів, що ці опуси політики витворили самостійно.

До прикладу, народна співачка і водночас народний депутат Оксана Білозір на блозі розмістила депутатське звернення до міністра внутрішніх справ з приводу переслідування студентів донецькою прокуратурою. Цікаво, що приводом до звернення став пост (допис) на блозі тієї ж Укрправди письменника Сергія Пантюка. Отож, якщо раніше приводом до депутатських звернень були скарги громадян, то тепер, виявляється, достатньо читати блоги.

До речі, в одному із останніх своїх постів Оксана Білозір вибачається перед виборцями за те, що не виправдала їхні надії. Точніше — не змогла пролобіювати закон «Про державне регулювання грального бізнесу». Спочатку авторка ділиться емоціями «Зранку відчувала певне напруження, готуючись захищати свої поправки до проекту Закону». Після того розповідає про перебіг голосування, а потім просить пробачити: «Приношу вибачення тим, хто звертався до мене з проханням звільнити їх міста і села від гральних автоматів».

І тут же закликає на допомогу: «Змушена визнати: без Вашої підтримки, без масового тиску виборців на Голову Верховної Ради України, на Погоджувальну раду, на голів депутатських фракцій, на депутатів, побороти засилля гральних закладів практично неможливо».

Політики на блогах часто просять вибачення та дякують. Або ж критикують колег чи опонентів. Наприклад, Віталій Кличко, знаменитий боксер і лідер блоку свого імені у Київській міській раді у своєму щоденнику на Укрправді зазвичай просто «мочить» столичного мера Леоніда Черновецького (не забуваючи між рядками піарити і свою фракцію у міськраді). Б’є прицільно, як у боксі: звинувачує «космічного» голову в ганебній бездіяльності; називає його проблемою з великої букви «Ч», яку негайно треба вирішити; більше того, замахується на «святе» — піддає сумніву щиру любов київського мера до пенсіонерів. А коли прихильники і патріоти Черновецького (є й такі!) почали писати коментарі на його захист, Віталій Кличко чемно подякував їм за конструктивну критику. Це свідчить про те, що спортсмен потрохи вивчає інтернет-дип­ломатію.

А от перший президент України Леонід Кравчук, незважаючи на ораторську майстерність, не витримав критики читачів і обмежився в блозі лише одним дописом…

Лідер ВО «Свобода» Олег Тягнибок також активно критикує політичних опонентів під заголовками «Таємниці газової принцеси» (не важко здогадатися про кого йдеться), «Напівкроки Президента», «Білосердешні на Тернопіллі викинули білий прапор». Попри майже відверте «мочилово», Тягнибок на своєму блозі успішно підтримує націоналістичний імідж — пише про Бандеру, ОУН-УПА та про святого Миколая як альтернативу «совіцькому дєду Марозу».

 

Без церемоній

Як уже згадувалося, однією з особливостей блогів (напевно, позитивною) є можливість коментувати їх всяк і кожному. Тож, на блогах публічних діячів коментатори відриваються на всі 100?%, нерідко переходячи на особистості.

Тут і анекдот про улюбленого політика написати можна, і відверто облаяти, і психом назвати, і пораду недоречну дати чи задати провокаційне запитання на кшталт: «А що Інтернет уже й у психушці є?». Цікаво, що політдіячі також пишуть «коменти» — як самі собі, так і своїм колегам. Попри це, більшість з них стараються аргументувати свої дописи і принаймні думають, що, кому і з якою метою пишуть.
Нещодавно блоги з’явилися і на місцевих франківських сайтах, куди почали дописувати люди, які вважають себе причетними до місцевої політики. Наприклад, головний прикарпатський «порист» Руслан Коцаба, особливо не переймаючись питаннями аргументації чи толерантності, активно критикує дії міського голови Віктора Анушкевичуса. Проте, читаючи такі твори, інколи складається враження, що це не просто критиканство, а якийсь потік думок із хворобливої підсвідомості. До таких блогів і коментарі — відповідні. Може власникам сайтів таке подобається? Адже, піар на скандалі — теж піар…

Утім, довго писати у блог для одного сайту небезпечно. Адже політики часто змінюють позицію, уподобання, ідеологію. І читач може простежити це у віртуальному щоденнику. Тому не всі політики наважуються на ведення блогів. Крім того, можна прослідкувати, як час від часу періодично то відкриваються, то закриваються і знову створюються нові персональні інтернет?сторінки політиків. А разом з тим, змінюються їхні думки, погляди, дії.

Підсумуйте за допомогою ШІ

Текст, який ви щойно прочитали — це результат довіри наших читачів. Кожен донат допомагає «Репортеру» писати про те, чим живуть Івано-Франківськ та область.
Інвестуйте в правду!

СХОЖІ НОВИНИ

Якщо шукаєте дієвої реклами, звертайтеся на reklama@report.if.ua. Умови й деталі завжди є – тут.

Залізнична пошта
Канадське місто побратим
карпатський саміт
ОСТАННІ НОВИНИ
906472202_1786672249209897_7810861799964947332_n
Невеликий дощ, туман і до 8° тепла прогнозують на Івано-Франківщині 16 листопада
872611715_1135508605693959_3060586771826755012_n
Тис ягідний із Прикарпаття претендує на звання «Європейське дерево року»
Хода Бороди Святого Миколая _25
Центром Франківська пройшла хода «Бороди Святого Миколая» (ФОТО)
суд
Мешканець Косівщини заборгував дітям майже 100 тисяч гривень і отримав громадські роботи
911723501_1854945695762514_2645300058657232862_n
СБУ затримала франківця, який на замовлення РФ вчинив підпал авто в Івано-Франківську
фільм
«Дива дійсно трапляються»: у Франківську презентували фільм про святого Миколая
photo_2026-11-15_11-56-58
У Франківську поліцейські вилучили гранату, яка лежала в банці на лавці
910988384_2293044761540826_2943008525830577779_n
На Прикарпатті за добу сталося дев'ять пожеж, травмувалася літня жінка
906530691_1438431521779540_7389327797781772083_n
На Прикарпатті рятувальники другу добу шукають туриста, який заблукав біля озера Несамовите
зведення генштабу
За минулу добу на фронті відбулося 171 бойове зіткнення, ЗСУ ліквідували 2230 окупантів
свічка
Прикарпаття втратило Назарія Барана та Віктора Старчеуса
заморозки
Мороз уночі та до 9° тепла вдень: якою буде погода на Прикарпатті 15 листопада
Прокрутка до верху