Можливо, через те вони й не продалися. Відтак вже тої ж самої Вербної неділі, по обіді, наближені до вокзалу місця вкрилися непроданими, нікому не потрібними букетиками.
Скажіть, навіщо було обривати аж так багато дерев, щоб потім повикидати гілки? Чи продавати так дорого? Хіба можна ніби щиро вірити у святість тих гілочок, а потім так з ними поводитися?
Насправді таку картину можна спостерігати щороку. У цей час івано-франківські смітники постійно переповнені вербними гілками.
Та, як бачимо, це жодними чином не впливає на тих, хто обриває дерева. Може краще таки милуватися живою вербою, ніж споглядати її на смітнику?
Цього разу хтось вкрив гілочками цілий сарай на вул. Марійки Підгірянки. Отут їм і вмирати.
Comments are closed.