Базарний хаос

Не стихійна торгівля

Наша влада бореться зі стихійною торгівлею по?своєму. Наприклад, місто вже розробило всі можливі заходи для того, щоб до бюджету поступало якнайбільше ринкового збору. Віднедавна, а точніше з 20 березня, міськвиконком надав право справ­­ляти ринковий збір на прилеглих до ринках майданчиках. Тож відтепер, підозрюємо, вони стали легальною, а не стихійною торгівлею. Робиться все це не просто так. Адже міська рада затвердила на 2009 рік 5 млн. грн. ринкового збору.

З одного боку — це добре. Тому що раніше ці торговці просто не платили. Але з іншого боку: чому так? Невже не краще було прийняти якесь розумне рішення і попереносити ці торгові ряди на вільні ринки? Тим більше, що таких у місті є достатньо. Наприклад, зовсім недавно в цент­рі Івано-Франківська побудували «Новгородський» ринок, який нині порожніє. А покупці вештаються на маршрутних зупинках, де стоять палатки.

Незручно ані тим, хто купує, ані тим, хто чекає на транспорт. Навіть самим продавцям. «Не заслоняйте мені товар», — можуть сказати продавці людині, яка чекає на маршрутку. Але звідси вони йти аж ніяк не хочуть. Чому так?

Знову про кризу

Заступник начальника управ­ління торгівлі Івано-Франківського міськвиконкому Іван Ляхович зазначає, що в часи економічної кризи, коли кожна людина бореться за кожну копійку і за те, щоб прогодувати свою сім’ю, про це говорити не на часі. «Я вважаю, що нині ми повинні допомагати людині, щоб вона вижила, а не гнатися за тим порядком, який є», — каже він.

Самі ж продавці більше відмовчуються. Кажуть, що на нових місцях нема торгу. Бо нема, і все. Чому нема торгу — теж питання. Наприклад, можна припустити, що наші люди не звикли до нових місць. І їх треба якимось чином до них призвичаювати.

«Людина має право вибору, а не я і не ви. Ми хіба можемо примусити людину торгувати, там, де вона не хоче?», — питає кореспондента «Репортера» Іван Ляхович. За такою логікою виходить, що кожен торговець може собі вибрати будь-яке місце і продавати собі там, де хоче. Де логіка, де правила, де здоровий глузд?

Іван Ляхович наголошує, що питання буде вирішуватися, однак поетапно. Тому що зараз не час солити на рани людям, яким і так важко. Вони (чиновники) мусять думати і про людей. Особливо про тих, які щодня борються з безгрошів’ям. «На мою думку, — каже Ляхович, — це питання важливе, але його або треба витримати зараз, або треба було його вирішувати два роки тому. Бо за цим питанням стоять люди». Відтак залишається загадкою, чому це не було вирішено кілька років тому. За цей час і покупці звиклися б до базару, і торгівці не нарікали би на кризу.

Ринкам вигідно

Дивлячись на «товкучки», які є біля прилавків поза базаром, постає запитання: навіщо ж було будувати новий базар, якщо він майже нікому не потрібен? До речі, «Новгородський» свого часу на кілька місяців звільнив продавців від ринкового збору. Це робилося для популяризації ринку та заохочення до нього продавців. Однак згодом сесія міської ради підняла ринковий збір, позаяк, завдяки Кабміну, було піднято плату за землю. Це досить боляче вдарило по людях. Щоправда, особливо відчутно стало під час кризи.

Нині Новгородський ринок має 272 місця. А заповнений він по буднях на 80?100 місць, в неділю ж їх назбирується тільки 50. Третя частина продавців на вихідні дні роз’їжджається по районах і саме таким чином «гониться» за покупцями. До речі, оскільки плата за один погонний метр прилавку збільшилася з 2,5 грн., до 3,6 грн., то половина торгівців з’їхала з ринку взагалі, припинивши діяльність.

Що ж робити з продуктовим ринком, який завалений лахами, і це теж не надто добре впливає на обличчя нашого міста, влада не знає. Адже ті мають рішення санстанції і їм дозволена торгівля промисловими товарами.