З’явився цей вражаючий пейзаж як наслідок панування золотого правила галиційського ґаздівства — «якщо вам нема куди дівати сміття, то звозьте його до найближчої річки». Тобто, те, що не потрібно вдома, — веземо на річку, можна все скинути у воду, можна й на берег, якщо ж особливо совісні — то десь в найближчі кущі. А звідти, щоб не вертатися порожняком, можна й шутерцю привезти, в господарстві знадобиться.
Роги й копита: немультяшний сюжет
Не так вже й давно, десь у липні цього року, не так вже й далеко, поруч з дачним масивом поблизу Черніїва, стали відбуватися дивні речі. Біля людських дач почали стрімко виростати гори з тваринних кишок, кісток, маслаків й інших відходів м’ясопереробки. Невідомі вантажники справно поповнювали запаси відходів, присипаючи їх зверху шутером. Чотири кількатонних купи справно простояли кілька місяців, отруюючи повітря своїм вбивчим запахом, і нікого надто не хвилювали. Увагу преси до цього питання привернув голова об’єднання співвласників багатоквартирних будинків «Едем-ІФ» Віктор Короткий, котрому під час ранкової пробіжки доводилося кожного дня оминати це не вельми ароматне звалище. Після сюжету на франківському ТБ дві найбільші купки відходів зникли. Третю, заховану подалі від людей і поближче до річки, забрати чи то ще не встигли, чи то забули. Та й, по правді, від тієї купи не так багато то вже й лишилося — більшу частину гірки відходів м’ясо-переробки знесло у воду під час двох цьогорічних паводків. Останній з них відкрив ще одне масове поховання, явивши світу черепи й кості тварин.
За даними, отриманими з екологічної інспекції, котра займалася цією справою, ці купи — не що інше як відходи підпільного цеху. За їхніми ж словами, коли проводили опитування громадян, то виявилося, що один чоловік попросив невідомих осіб, які везли цю суміш, щоб вони підвезли її на його дачу. Зараз він притягнутий до відповідальності, а щодо встановлення винних осіб ведуться роботи. Чиї це відходи? Поки що це не відомо. Сільському голові екологічною інспекцією було доведено припис, щоб сформувати комісію по безхазяйних відходах, встановити власника та вивезти відходи.
Та все ж версія з проханням дачника виглядає трохи дивною. Це ж треба було додуматися запланувати розкидати по городу замість добрив кілька тонн перегнилих нутрощів тварин разом з кістками, хвостами і ще не знати чим. Та й встановити «made in», тобто фірму виробника цих відходів хіба так вже й складно? Невже у Івано-Франківську багато підприємств може дозволити собі пишатися такою кількістю відходів м’ясопереробки.
Сміттєві води, поліетиленові береги
Якщо тваринних нутрощів на цій ділянці було тільки чотири купи, то звичайного сміття тут ні в казці сказати, ні пером описати. От як привезли з подвір’я фірою чи машиною, так і скинули на берег, присипали зверху чи не присипали, та й поїхали з чистою совістю та брудними руками. А повінь взяла й позмивала береги, й знесла всю ту нечисть у воду. А потім ту ж воду ті господарі, які везли сміття, і ті, які не везли, спокійно п’ють, і не надто задумуються над тим, що саме вони п’ють.
В екологічній інспекції одними з основних винуватців такої ситуації вважають голів територіальних громад, які не можуть організувати плановий вивіз сміття. Проте основна проблема все ж таки залишається у самих людях, які не розуміють всієї загрози наслідків своїх вчинків.
На мові екологів, сміття на берегах річки — це безхазяйні відходи, за які повинні нести відповідальність органи місцевого самоврядування. На відміну від випадків, коли відходи знаходять на території підприємства, і ліквідовувати їх примушують підприємця, сміття, яке знаходиться на території місцевих громад, зобов’язані ліквідовувати органи місцевого самоврядування. Проте, на жаль, зазвичай вони це роблять тільки після припису держекоінспекції.
Якщо інспектори зловили людину, яка несанкціоновано вивозила сміття, максимум, що можуть з неї стягнути, — це штраф у розмірі до п’яти неоподатковуваних мінімумів, тобто від 17 до 85 гривень. Проте «смітникоробів» на Івано-Франківщині ловлять не так вже й часто, тільки під час рейдів, а скільки рейдів в силах провести 24 інспектори держекоінспекції? Тут на думку спадає спосіб застосований кіровоградськими чиновниками — на стихійних сміттєзвалищах вони прилаштували приховані камери, а потім злісним «смітникоробам» їхнє сміття, і ще трохи сусідського, привозили камазом просто під ворота. На жаль, у наших голів сільських рад ні фантазії, ні коштів на такий спосіб не вистачає.
Будуєш дім? На річку по шутер
Як стверджує той же таки Віталій Короткий, який здійняв галас навколо відходів м’ясопереробки, у жителів с. Чукалівка існує такий бізнес — «двійний підйом» — до річки сміття, а назад шутер (з вулиць навколо онкодиспансеру). Для конкретного населеного пункту, розташованого поблизу річки, самовільний вибір піску та гравію призводить до низки екологічних проблем: пониження рівня води в криницях, поглиблення русла річки, і, як наслідок, — повеней та паводків.
За даними Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області протягом 9 місяців 2008 року за несанкціонований вибір піщано-гравійної суміші з об’єктів водного фонду області було притягнуто до адміністративної відповідальності 180 осіб на загальну суму штрафів 15?655 грн., а за матеріалами перевірок порушено 2 кримінальні справи.
Як стверджує начальник відділу екологічного контролю водних об’єктів, атмосферного повітря та поводження з відходами Ігор Тимчишин, основна проблема тут знову у низькій свідомості громадян. Інспекція знову ж таки просто не в силах проконтролювати всі незаконні видобування піщано-гравійної суміші. Та в першу чергу здійснювати за цим державний контроль зобов’язаний саме сільський голова. Якщо ж під час рейду екоінспекторами встановлено осіб, які займаються такою діяльністю, то їм загрожує адміністративна відповідальність, тобто штраф. Проте основна проблема не у звичайних громадянах, які беруть суміш для власного користування, оскільки офіційних кар’єрів в області дуже мало, та й пересічний мешканець не може дозволити собі таку розкіш, як купівля шутеру. Найсуттєвішу шкоду річкам завдають люди, котрі беруть піщано-гравійну суміш для будівництва в Івано-Франківську великих об’єктів. Найбільше у нас від такої діяльності потерпають Дністер та Бистриця.
Саме таким чином і народжуються у нас стихійні смітники, так ми обставляємо місце свого прожиття декораціями у стилі фільмів жахів, так ми наближаємо повінь до своїх домівок, а вона приносить нам назад усю ту нечисть, яку ми у річку скинули.
Comments are closed.