—?Спершу я знайшла своє оточення. Це дуже важливо. Людей, з якими мені було комфортно, які могли прийняти мою нетрадиційність. Вони не вставали зранку на пари. Просто жили своїм життям, працювали в клубах. Кілька моїх знайомих виступали тоді в шоу двійників. Я кілька разів була на їхніх концертах і дивилася з величезним захопленням. Вони були такі яскраві, такі щасливі.
—?І так у них все легко, просто і весело?
—?Так. Один хлопець, який був задіяний в шоу, вирішив створити власний проект і запропонував мені приєднатися до нього — він першим відчув у мені прихований талант.
По телевізорі йшов концерт. Співав Стінг.
—?В Стінга четверо дітей. Він сутками напроліт грає на банджо, забиває косячки. Я теж люблю курити травку. Хочеш?
—?Я не проти. Спасибі. Класна травка. Я спочатку відпиралася, але перша проба — у шматку червоної тканини, з завивкою на голові й макіяжем, — показала, що знайомий вгадав. Я справді стала схожа на найвідомішу білявку — Мерилін Монро!
—?Поїду на Шрі-Ланку. Я втомився від цивілізації. Втомився вбивати.
Хочу на серфі ковзатися, — в своїй уяві Марадона тепер ловив хвилю, намагався втриматись на гребені. Ось падає, ковтає солону воду, виборсується крізь товщу води на поверхню. Щомиті, кожною клітиночкою тіла відчуває, що живе.
—?Розумію. Міським людям подобається слухати історії про те, що б вони хотіли, та ніяк не роблять самі. — Попелюшка посміхнулася. — Правда, спочатку я працювала не на сцені, а на будівництві нічного клубу. Дай ще. О, яка класна травка! А коли після репетицій вийшла під софіти, зрозуміла, що це — моє!
Марадона був у масці — потвори з нічних кошмарів — Фредді Крюгера.
—?Як тобі ця маска?
—?Дурня. 3’явилися сукні, хтось мені зробив укладку, приклеїли вії, те, се — і я була на сцені.3вичайно, та Монро дуже відрізняється від мене сьогоднішньої. То ти мені переріжеш горлянку?
—?А що?
—?Краще застрель.
—?Я можу зробити тобі й укол. Тільки за окрему платню.
—?Добре. Я згідна на укол. Гроші під матрацом. Там більше ста тисяч євро. Долар зараз падає. Скоро хана Америці. — Закотила очі в стелю. — Але тоді в один момент здійснилися всі мої мрії. Я так хотіла виступати! Мені з дитинства подобалося переодягатися — шпильки, косметика, красивий жіночий антураж притягували, як магніт.
Марадона підняв матрац. Там лежала чорна жіноча сумка.
—?Авжеж, — сказав, коли заглянув у неї, — євро. Тепер справді Америці хана. Ось, курни ще.
—?Класно. Мені вже зовсім не страшно помирати, Фредді Крюгере. Але спершу я все?таки комплексувала і вела подвійне життя: вночі — Монро, а вдень, поза сценою залишалися думки про те, хто що скаже.
Тепер на повсякдень віддаю перевагу одягу в стилі уніс екс.
—?Вже недовго. Тебе замовила Ешлі. Знаєш таку?
—?Ні. Не знаю я ніякої Ешлі. І хто хоче, бачить доглянутого чоловіка. А хто мене розуміє, бачить у мені шикарну жінку.
—?Ешлі хоче тебе бачити мертвою. Мабуть, хоче зайняти твоє місце. Не люблю творчих людей — страшно зависні. То в тебе більше тридцяти номерів і сценічних образів?
Вона кивнула: — Багато, правда?
—?Багато, правда.
—?Розумієш, моє шоу — це не лише якісь пародії, а цілі музичні замальовки. Тут немає жодної незнаної пісні. Всі можуть запросто підспівати, підтанцювати. Я чесно кажу, що відкриваю рот під чужі фонограми, але людей це не зупиняє. Їм подобається те, що робить у моєму виконанні Монро. І скількох ти вже вбив?
—?Ти будеш одинадцятою. Й, мабуть, останньою. Мені теж набридло жити подвійним життям. Шрі-Ланка — це саме для мене.
—?Я акторка візуального жанру, а вже потім вокального і розмовного.
Я запросто спілкуюся із залом, говорю на ті теми, на які бояться говорити інші. Люблю робити все, щоб розрухати публіку. В нічні клуби люди приходять не для того, щоб слухати симфонічний оркестр чи оперних співаків. Сюди приходять, щоб відпочивати — а я їм у цьому допомагала. Щоб вони відключилися від проблем. Розумієш?
—?Ще маєш півгодини часу.
—?Розумію.І кого я тільки не пародіювала! А людини, яку б я полюбила всім серцем, так й не знайшла.
—?Чому?
—?Бо я ще й чоловік. В голові повний бардак. У мене до себе високі вимоги, а до іншої людини — й поготів. У снах я бачу себе власницею нічного клубу, де влаштовую геть?таки безбашенні вечірки, на які можна потрапити лише на запрошення. Я збираю туди наймоднішу, найбогемнішу публіку, журналістів, щоб писали скандальні матеріали.
—?Хороший сон. Чорний піар — набагато ефектніший, ніж білий! Ну то я пішов. Приїжджай на Шрі-Ланку.
—?То ти не вбивця? Ну ж і дурепа я!
—?Ні. Я просто теж артист.
Через дві години прийшла Елізабет Тейлор:
—?Що з тобою, Монро? — Вона стала розв’язувати свою подругу. — Хто тебе так?
—?Не знаю. Якийсь придурок в масці Фредді Крюгера. Одне слово, дурепа.
Елізабет Тейлор хіхікнула, стала кішкою, й народила трьох кошенят на дивані. МОНРО, почула голос, ТІЛЬКИ ПРО ЦЕ НІКОМУ НЕ ГОВОРИ.
—?Я й сама не вірю. Це ще добре, що Елізабет перетворилась на кішку, а не на левицю, — й пішла до холодильника, по пиво. Це все, що їй зараз було потрібно.
