Станиславів у Першій світовій. Важке дитинство

Уродженець Станиславова Володимир Макар у спогадах згадує, що в часи його дитинства найкрутішим шиком було мати власну рогатку, яку тоді називали катапулькою. А найскладніше було найти гуму — у крамницях її не продавали, а якби й продавали, то грошей все одно не було.

Йшла Перша світова війна, і місто почергово займали росіяни з австрійцями. Де війна, там і вбиті. Після одного запеклого бою царські солдати стягнули в одне місце своїх загиблих товаришів. Це було через паркан від захоронки (дитячого притулку) Володимира Макара, яка знаходилась на місці теперішньої школи № 23.

Його старший брат Василь побачив на одному з мерців протигазну сумку. Не довго думаючи, хлопець стрибнув через паркан і прямо на трупі почав ножем зрізати кусок маски. Росіяни побачили це неподобство та кинулися ловити нахабу, а один із них навіть декілька разів вистрелив із рушниці.

Але юний мародер не злякався, холоднокровно здер маску та втік до кущів, які буйно росли в районі теперішнього озера. Його катапульці чорно завидувала вся захоронка.