Більше року в Івано-Франківську діє балет для дорослих.
Чоловіки та жінки приходять на заняття до Вікторії Скрипник, аби доторкнутися до дитячої мрії, відкрити у собі нові можливості розтяжок та грації, чи просто міняють спортзал на вправи біля станка, пише Репортер.
Альтернатива фітнесу
Вікторія Скрипник закінчила франківську хореографічну школу на Вовчинецькій. Згодом вивчала також і сучасну хореографію. А вищу танцювальну освіту здобувала у Польщі – класичний танець.
Повернувшись до Франківська, викладала контемп, кілька років працювала на фрилансі в Китаї з танцювальними постановками. Але й тоді не полишала балетні тренування. Чергове повернення до Франківська співпало з коронавірусною пандемією. Так Вікторія вирішила навчати класичному танцю франківців.
«Балет мені дуже близький. Мені подобається ділитися ним з людьми, знайомити їх з балетом і давати їм поняття класичного танцю, – говорить Вікторія Скрипник. – Так, це складно, потрібна дисципліна, але основи може вивчити кожен. Зрозуміло, що будувати балетну кар’єру в дорослому віці не вийде. Але мати табу на балет, не відчути його і лише ходити на вистави чи дивитися відео в Інтернеті? Та ну! Це можна реально спробувати й отримати задоволення. Балет – це прекрасна альтернатива спортзалу й фітнесу. Це наче така реалізація дитячої мрії, яку людина може собі дозволити та відчути у зрілому віці».
Каже, у великих містах це нині популярна практика саме серед дорослих. На заняттях з барре (з франц. – балетний станок) вправи біля станка поєднують з пілатесом та йогою. Є бодібалет, коли до класики додають фітнес і стретчинг. Кожен викладач сам обирає, в якому саме жанрі працювати. Вікторія ж обрала саме класичну форму.
На заняттях тут вивчають основи, виконують як прості, так і складні – технічно чи фізично важкі – вправи. Обов’язковою є розминка, фізична підготовка. Біля станка – вправи для відкриття, підготовка, аби не було травм.
«Я дивлюся, звісно, на дані людини. Ідеальної виворотності у дорослому віці не буде, бо це зрілі, сталі люди, – розповідає танцівниця. – Вчимо все поступово, бо кожна наступна вправа є складнішою. Кожного разу дивлюся за настроєм, чи сьогодні хочеться попотіти, чи є бажання розслабитись і йти до результату маленькими кроками. Наприклад, пліє – це просто повільний присід з колінами вбік, при якому треба розкритися в плані виворотності. А іноді є вправи на чіткість, на різкість, коли треба зібратись докупи і тримати корпус, опорну сторону й різко піднімати ногу на 45 градусів, тримати точку. Прогрес є завжди».
З болем і тонусом
За словами Вікторії, балетний станок важливий, але не основний. Він для легкої підтримки, а завдання танцівника чи танцівниці – усе, що вивчив біля станка, з часом перенести на центр зали. Для цього потрібно триматися на ногах, контролювати власне тіло. Усі вправи можна робити й удома – біля стільчика, ручки дверей. Коли відчуваєш, що стоїш на ногах більш впевнено, то, навіть, просто біля стіни.
«Головне – бажання. Все одно балет – це про працю зі своїм тілом, а не з палкою, – додає Вікторія Скрипник. – Дітям з малого викладач постійно повторює: тримай плечі опущеними, живіт втягнутим, копчик всередину, довга шия, лопатки тримай! І дитина це запам’ятовує. А дорослим доводиться про це кожного разу нагадувати. Треба свідомо тримати тіло і при цьому ще робити щось ногою, наприклад. Повірте, після такого тіло буде в тонусі.
Я взагалі за фізичне навантаженння. Ми хочемо відчувати своє тіло, дбати про нього, знати, що воно може. І балет якраз про це. Класно, коли людина може покайфувати, отримати заряд позитивних емоцій, навіть якщо вона виснажена після заняття».
Не обійдеться й без розтяжок, а разом з ними і без болю. Адже добра розтяжка – невід’ємна частина балетних вправ. І за словами викладачки, навіть у дорослому віці можна сісти на шпагат. Просто комусь для цього треба місяць-два, а комусь і більше.
«Розтяжка – це біль, який треба полюбити. Мене теж болить, усіх болить. Коли ти приймеш цей біль, віддашся йому, відчуєш його по-інакшому, то все піде, – впевнена танцівниця. – Розтяжка потрібна тілу, бо накачані й задубілі м’язи – це теж недобре. А ще – це дисципліна і характер. Коли розтягуєш м’яз, то він розслабляється, і це дає ту ж еластичність, силу, витривалість. Балет допоможе відчути своє тіло, знати, що воно може, і володіти ним».
Діти, пари, 50+
На балетні заняття приходить більше жінок, але є й чоловіки. І в кожного та кожної – свої запити. Хтось хоче спробувати, бо в дитинстві не було можливості, хтось прагне розвинути в собі трохи гнучності, пластики, манірності, жіночності, а комусь потрібні саме розтяжки.
«Я не пропоную: давайте сядемо на шпагат за місяць. Треба все поступово, потрохи, з підходом до кожного, – говорить Вікторія. – Коли є чоловіки на занятті – це зовсім іншп атмосфера. І мій чоловік теж, як має час, то приходить. Але й у професійному балеті чоловіків теж мало. Я тільки за, щоб вони приходили. Це чудова фізпідготовка і бувало, що після заняття мені казали: я навіть не знав, що в мене там є м’язи».
Приєднатися можна на будь-якому етапі. Групи невеликі – по п’ять-шість людей, тож викладачка може кожному приділити увагу. Немає і вікових обмежень. Незабаром стартує дитяча група, а з часом Вікторія хотіла б набрати і групу жінок 50+. Каже, у більших містах на такі заняття є попит.
«Хтось ходить стабільно, хтось зникає на якийсь час. Це дорослі люди, є різні обставини. Але тіло все одно пам’ятає. Класно було б, якби приходили пари. З часом вони могли б удвох станцювати якісь підтримки. Проводити так час зі своєю половинкою дуже цікаво, – каже Вікторія Скрипник. – Ми вчимо основи, все потрошки. Тренаж біля станка, наприклад, це стандартні вправи. Але їх можна робити трохи легшими чи важчими. Це, в принципі, початковий рівень. Ми займаємося в центрі міста, в клубі дитячого дозвілля «Фітні». Приходьте».
Авторка: Ольга Суровська
Фото: Христина Войтків
