Сьогодні християни східного обряду відзначають Воздвиження Хреста Господнього

Християни східного обряду 27 вересня відзначають Воздвиження Чесного і Життєдайного Хреста Господнього.

Свято Хрестовоздвиження належить до 12 найбільших християнських свят і є в новому церковному році наступним після Різдва Богородиці, повідомляє Укрінформ.

Згідно з переказами, близько 326 року рівноапостольна Єлена (бл. 255-330), мати першого християнського імператора Константина, знайшла в Єрусалимі біля Голгофи Хрест, на якому було розіп’ято Ісуса Христа. Майже три століття пролежав він у землі, у своєрідній братській могилі, куди римляни мали звичай кидати тіла страчених і знаряддя тортур. І ось цей хрест був піднятий патріархом Макарієм над усіма християнами, які зібралися того дня біля Голгофи. Хрест був не лише віднайденим шматком дерева на якому страждав Ісус, і де закінчився його земний хресний шлях, але й символізував саму Церкву Христову, яка протягом трьох століть зазнавала жахливого гноблення, зневаги та була поза законом. Піднесений хрест став символом перемоги й торжества християнства.

Безмежному тиску сили та жорстокості Римської імперії християнство ранніх віків протиставило лише безмежну віру, надію і любов – головні євангельські цінності. 13 вересня 335 року на місці розп’яття і поховання Христа (гора Голгофа) був відкритий і освячений храм Воскресіння Христового (нині більш відомий як храм Гробу Господнього). Хрест Христовий було встановлено там для загального поклоніння, а святкувати цю подію постановили 14 вересня.

Суть цього свята полягає в тому, що цього дня прославляється добровільна жертва, принесена Богом заради спасіння людства, – розп’яття Сина Божого, Ісуса Христа. Після розп’яття Ісуса хрест, що був до того знаряддям страшних тортур і ганебної кари, став християнською святинею, символом всеохоплюючої любові, перемоги життя над смертю.

Однією з особливостей цього свята є суворий піст – у пам’ять про страждання і смерть Господа на Хресті. У народі Воздвиження Чесного і Животворящого Хреста Господнього називали Здвиженням. Наші пращури вважали, що «На Здвиження земля двинеться ближче до зими», чи «В цей день здвигається земля з літа на зиму». Всі птахи мають відлетіти у вирій, а все лісове гаддя ховається в листя й залізає в землю, щоб перебути зиму. На Закарпатті Воздвиження було останнім днем заготівлі горіхів та яблук. Богомільні люди постували, а також не виконували важких робіт, пов’язаних передусім із деревом – не рубали й не кололи дров, не стругали та не пиляли дошок. А ще казали: «Хто не обсіявся до Чесного Хреста, той не варт собачого хвоста».

Предстоятель Православної церкви України, митрополит Київський і всієї України Епіфаній привітав українців зі святом.

«У свято Воздвиження Хреста Господнього піднесімо і ми його у своїх серцях на належну височінь, щоб він був для нас знаменом перемоги над кривдою й беззаконням, зневірою й сумом, неміччю й сумнівом. Силою Хреста ми переможемо зло, утвердимося в істинній вірі та надії на Господа», – написав предстоятель ПЦУ.