Українці надіслали на рахунки Міноборони 139 мільйонів гривень і гроші продовжують надходити, інформує Рада нацбезпеки.
Крім того, волонтери збирають найнеобхідніше українським воякам і доставляють до зони АТО. Психологи кажуть, що таким чином небайдужі проявляють свою участь і патріотичну позицію. А військові експерти наголошують, що саме народні гроші зберегли тисячі життів і продовжують відігравати «роль швидкої допомоги», повідомляє “Радіо Свобода”.
Любов Зуб із Полтавщини працює кравчинею. Жінка заробляє дуже мало, але, запевняє, що підтримати українську армію для неї – святе.
«Це ж наша армія, наші діти, наші чоловіки, батьки. Це ж наша Батьківщина – треба ж якось захищати. Якщо я не можу взяти зброю і піти, то хоч якось. Я пересилала смсками в основному по 5 гривень. Я з двох телефонів надсилала і не раз. Усі діти мої, знайомі, сусіди, співробітники – ми усі, як почули, то почали телефонами клацать. Хіба ж нам хочеться, щоб нас хтось захопив та примусив жебракувати на когось», – каже Любов.
За допомогою дзвінків на єдиний номер «565» на підтримку українських вояків перераховано майже 34 мільйони гривень (33,765). А загалом у рамках акції «Підтримай Українську армію» на рахунки міністерства оборони переказали майже 139 (138,851) мільйонів гривень. Про це повідомив речник Інформаційного центру РНБО Андрій Лисенко. За його словами, гроші витратили на матеріально-технічне та медичне забезпечення Збройних Сил України.
«На рахунки Міноборони від юридичних та фізичних осіб надійшло 138 мільйонів 851 тисячу гривень. З цієї суми 129,796 мільйонів використані на матеріально-технічне, а решта на медичне забезпечення ЗС. За допомогою дзвінків на єдиний номер «565» на підтримку української армії перераховано 33,765 мільйонів гривень», – сказав Лисенко.
Він також розповів, що окрім грошових перерахунків, волонтери підтримують українських бійців предметами першої необхідності та харчами.
«Дуже багато волонтерів-одинаків. Є групи людей, які збирають кошти і закуповують все необхідне для військових: від дріб’язкових деталей – таких, як мило, зубна щітка, паста – до тепловізорів, шоломів, бронежилетів. Тобто, цей рух іде всією Україною, він не зупиняється. Навіть люди продовжують перераховувати кошти на «565» і вони надходять до Міністерства оборони, там уже налагоджена система закупівлі бронежилетів, медикаментів», – сказав Андрій Лисенко.
Люди, які діляться своїми заощадженнями з українською армією, віддають не останнє, а в межах своїх можливостей. І в українській традиції такий тип допомоги завжди був соціально-схвальний і вказував на позитивні характеристики людини. На цьому наголошує соціальний психолог Олег Покальчук. Люди, жертвуючи невеликі суми грошей, здійснюють передусім символічний жест, яким вони демонструють своїм близьким патріотичну позицію. До того ж, це роблять навіть скептики, котрі сумніваються – чи доходять ці кошти за призначенням.
«Це, напевно, момент солідарності та співпереживань людей, які просякнуті єдиним патріотичним поривом. Ці люди абсолютно різні. Більше того, це дозволяє їм виділитися з-поміж інших людей, які пасивні, які не цікавляться цим і не співпереживають. Це ті люди, яких можна зарахувати до новонародженої політичної нації – це єдиний критерій, за яким їх можна згрупувати. Це – маркер нової політичної нації», – зауважує соціопсихолог.
Народна допомога українській армії дуже важлива від початку проведення АТО, тому що армія була абсолютно не готова до відсічі воєнній агресії Росії. На цьому акцентує увагу український військовий експерт Григорій Перепелиця.
«Усі мобілізаційні ресурси були розграбовані і розпродані. І бюджет Міністерства оборони всі ці 20 років формувався за залишковим принципом, коли з державного бюджету виділялося до 50% від мінімально необхідного фінансового забезпечення Збройних сил. Така допомога була ключовою особливо в перші періоди цієї війни з Росією. Ця допомога є надзвичайно важливою, тому що вона, власне, відіграє роль швидкої допомоги, оскільки без будь-яких тендерів люди самі купують засоби захисту для наших військових, продукти та все інше і безпосередньо доставляють на фронт, в зону бойових дій», – зазначає Григорій Перепелиця.
За словами експерта, саме така «народна допомога» врятувала багато життів українських військових, бо в них не було ані бронежилетів, ані приладів для точної стрілянини, ані навіть касок, тому вони були фактично «живими мішенями». А починала українська армія воювати «голими руками», додає експерт. Адже Міністерство оборони не могло навіть скористатися виділеними відомству грошима на закупівлю, зокрема, тих же бронежилетів та касок, через те, що потрібно було проводити тендер.
Зараз, за словами речника Інформаційного центру РНБО Андрія Лисенка, система закупівлі бронежилетів та медикаментів за «народні гроші» вже налагоджена.
Comments are closed.