На Івано-Франківщині 150 пам’яток архітектури потребують нагальної реставрації, сотні – повністю втрачені. Всього на Прикарпатті налічують близько чотирьох тисяч архітектурних пам’яток. З них понад пів тисячі – об’єкти сакральної архітектури.
У селищі Чернелиця Городенківського району розташовані дві архітектурні пам’ятки XVII століття, пише Суспільне Карпати.
Домініканський костел, збудований у ренесансному стилі, датується 1661 роком. Його звели за часів польського князя Михайла Чарторийського. Директорка місцевої школи Ганна Білецька розповідає, що це місце оповите легендами.
“Побутує одна з таких легенд: коли князь виїхав на війну, то наказав своїй дружині нічого не будувати на цих землях. Княгиня не послухалася його і збудувала костели у Чернелиці, Городенці і у Гвіздці. Коли гінці поверталися з походу і сповістили, що князь їде додому, вона зі своєї спальні, з другого поверху, кинулася вниз додолу. Сама вона була красива: чорнява, смуглява. І коли князь повернувся додому і побачив свою кохану дружину мертвою, то з того горя, з того розпачу дав ім’я нашому населеному пункту Чорнолиця”, – переповідає Ганна Білецька.
До реєстру пам’яток національного значення костел потрапив через три століття – у 1961-му році. З того часу почався занепад споруди. У 2005-му році пожежа повністю знищила дах, який був вкритий гонтом – це перекриття, яке складається з клинчастих дощок. Вогонь знищив частину храму. Згодом обвалився дах. Всередині залишилися престол і рештки фресок.
Від костелу підземний хід веде до замку. Сьогодні споруда – в аварійному стані. За словами голови Чернелицької ОТГ Івана Скрип’юка, зараз від замку залишилися в’їзна брама, чотири бастіони з оборонними стінами, а на півночі збереглися бійниці.
“Власниками були поляки, але вони мусили виїхати – така ситуація була, війна почалася. І він перейшов на громаду, залишився таким, яким він є. І з того часу замок почав свою руйнацію. Особливо це було відчутно в післявоєнний період, тому що весь камінь, який тут знаходився, був використаний для будівництва адмінбудівель. І якщо подивитися всередину самого замку – то ми побачимо, що там пустка на даний момент, тому що всі будівлі були розібрані”, – розповідає очільник громади Іван Скрип’юк.
Павло народився у 1948-му році. Майже пів століття живе біля замку. Пригадує, що в дитинстві на подвір’ї грав у футбол з хлопцями, адже сад посадили у 1968-му році. У 60-х роках тут була лікарня, а при ній – три пари коней. Водночас частину мурів зруйнували: на територію заїжджали комбайни, а стіни розбирали, щоб техніка могла проїхати. У підземних ходах та підвалах в часи лікарні зберігали овочі.
“Я вам скажу – я не дуже лазив, але там, де був Сталін, – то його затягнули в один підвал. То ті, хто був там, розказували, що там були замуровані такі скоби – ув’язнених там тримали”, – розповідає житель селища.
Минулого року обидві пам’ятки увійшли до промаркованого туристичного маршруту, який спільно з жителями села Хмелева створив “Дністровський регіональний ландшафтний парк”.
За словами керівника парку Михайла Ковтуна, туристи, які сплавляються Дністром, тепер можуть пройти 7 кілометрів пішохідно-екологічною стежкою до Чернелицького замку. Зараз парк та жителі села працюють над проєктом реконструкції цієї пам’ятки архітектури.
“Шукаємо кошти на замовлення цього проєкту реставрації, тому що насправді – це немаленька сума. І звичайно, з молодими фахівцями, які би могли десь долучитися, спільно з місцевими мешканцями будемо працювати для того, щоб відновити основні частини замку, для того, щоб можна було зробити інтерпретацію. Ну і питання, з яким зараз стикнулися. Як зробити так, щоб пам’ятка архітектури національного значення могла приносити для громади кошти”, – розповідає директор підприємства “Дністровський регіональний ландшафтний парк ім. Сергія Дідича” Михайло Ковтун.
Начальник обласного управління культури, національностей та релігій Володимир Федорак зауважує, що на відновлення замків гроші не виділяються ані з місцевих, ані з державного бюджетів. За його словами, найкращий варіант – залучати гранти. Володимир Федорак наводить позитивний приклад – Пнівський замок на Надвірнянщині, де залучили інвестиції на популяризацію та консервацію споруди.
“Біда є в тому також, що немає активності місцевої громади. Що може зробити місцева громада? Насамперед, вона повинна зібрати кошти на проєктну документацію щодо реставрації. Очевидно, якщо немає можливості відбудувати повністю стіни того замку, робиться консервація об’єкта – це можна робити. Але потрібна документація на проєкт. Проєкт має робити місцева громада, тому що вона є власником”, – каже Володимир Федорак.
Голова благодійного фонду “Спадщина. UA” Ганна Гаврилів, навпаки, каже, що за минулі роки фінансова підтримка для збереження архітектурних пам’яток збільшилася: “Слід розуміти, що є програми фонду регіонального розвитку, секторальної підтримки ЄС – тобто, насправді є ряд великих програм, які дають можливість цим об’єктам давати нове життя”.
Основна проблема для громад, на території яких розташовані архітектурні пам’ятки, – виготовлення проєктної документації, вартість якої – близько пів мільйона гривень. Голова Чернелицької ОТГ Іван Скрип’юк каже, що для збереження костелу та замку громада робитиме все, що в її силах.
