У сімдесятих роках минулого століття на перехресті сучасних вулиць Сахарова та Коновальця часто бачили дивного пенсіонера. То був худий високий дідуган, носив військову сорочку, спортивні штани з обвислими колінами й тапочки на босу ногу. При чому капці він не знімав і взимку. Звали його Сергій Сергійович. Мешкав дядько у кутовому польському будинку, на першому поверсі якого була заправка сифонів.
Тверезим того вуйка ніхто не бачив. Жив він один, родини не мав, друзів у нього ніколи не було, чорно банячив на самоті.
У цьому будинку страшний пенсіонер і жив
За словами сусідів, раніше той дід Сєрьога працював у НКВД катом. Страчував полонених повстанців. І певно, був непоганим «фахівцем», бо його запрошували на «разові замовлення» до місцевого СІЗО навіть після виходу на пенсію…
Закінчив дід, як і мало бути. Два останніх роки, виглядало, взагалі нічого не їв, вживав виключно горілку. Помер перед Олімпіадою-80.
Comments are closed.