У середині ХІХ століття у Станиславові, на людину, яка себе дивно поводила, казали — «ходить як Оремус». Це прислів’я було настільки популярним, що навіть потрапило в етнографічний збірник Садока Баронча «Казки, байки, легенди і прислів’я на Русі», який побачив світ у 1866 році. Там є примітка, яка пояснює зміст вислову.
«У Станиславові був гімназіальний професор, старий кавалєр, завжди замислений. Коли до школи чи додому приходив, то завжди знімав капелюх та мовив: «Оремус». Ходив по вулицях зовсім без цілі, часто повертався, ніби чогось забув. Бувало, що при зустрічі, кланяючись комусь, казав «Оремус», замість «Припадам до ніг».
* Oremus лат. — литися.
Поштівка з колекції Зеновія Жеребецького
 |
