Нині реклама автомобілів — один із найприбутковіших сегментів цього ринку. Варто сказати, що на зорі автоіндустрії виробники та їхні дилери також активно рекламувались. Отже якою була автореклама у пресі довоєнного Станиславова?
Підшивка міської газети «Кур’єр Станиславівський» за один лише 1927 рік має чимало автомобільної реклами. Наприклад, у січні тут вийшла замітка, що найближчим часом компанія «Форд» не випускатиме нових моделей авто. Автосалон «Мотор», офіційний представник компанії «Форд» у Станиславові, таким чином спростовував чутки, що американський автовиробник буде робити зміни у будові «найкращого автомобіля Ford, який коли-небудь був вироблений».
«Склад автомобілів» «Мотор», який знаходився на вулиці Сапіжинській (нині — Незалежності), був чи не найактивнішим рекламодавцем місцевої преси. Варто сказати, що тут, крім власне «Фордів» (від легковиків до тракторів Fordson), продавали автомобільні шини з Британії марки Dunlop та підшипники з Німеччини від Fichtel & Sachs.
Керівники фордівського представництва вигадували різноманітні інформаційні приводи, аби привернути до себе клієнтуру. Так, у тому ж «Кур’єрі Станиславівському» є оголошення про безкоштовні курси водіння на тракторах Fordson. До триденного курсу входили як теоретичні, так і практичні заняття. Звісно ж, за логікою, водії за своїми тракторами мали б звернутися саме до «Мотору».
У Станиславові рекламувалися автодилери й інших міст. Так, львівський салон «Пілот» пропонував купити в себе автомобілі «Рено». Їх характеризували як «надзвичайно міцні та шикарні, побудовані спеціально для поганих доріг» — як бачимо, якість доріг за сто років на Прикарпатті мало змінилася. Тут же можна було закупити колеса, бензин, мастила та запчастини.
Вантажні автомобілі світової марки «International» рекламував у Станиславові варшавський салон «Авто-Трактор». Крім вантажівок, власники магазину пропонували й автобуси «на дуже вигідних умовах оплати». Рекламний блок цього салону з обох боків підсилили велетенськими знаками оклику — певно, аби краще кидався в очі читачам.
«Найміцніші та найменш ковзкі — це новий тип шини Michelin», — проголошувала реклама у міській пресі. Вже тоді тут красувалися одразу три Бібендуми — надувні чоловічки, мовби складені зі стопки шин різних діаметрів, які нині асоціюються з цим французьким виробником автогуми. Покришки Michelin у Станиславові продавали на тій же Сапіжинській, навпроти фордівського салону «Мотор».
Згодом власник того магазину, Ян Івлієв, вирішив розширити коло своєї діяльності. У грудні 1927 року він відкрив «школу шоферську». «Кур’єр Станиславівський» тоді писав: «Брак такої установи давно відчувався у нашому місті, її відкриття має велику потребу, тож воно зустріло загальне схвалення». Івлієв, не гаючи часу, розпочав рекламну кампанію своєї школи, і тут до Станиславова набігли конкуренти — у пресі з’явилися одразу дві реклами водійських курсів пана Хубіцького у Кракові.
Нарешті, у кінці 1927 року городянам пропонували «акумулятори світової слави для радіо, автомобілів, світла з найкращих матеріалів, вироблені Польським товариством акумуляторним». Придбати їх можна було у Львові та Кракові, при чому буклети з цінами покупцям могли вислати «задарма».
Як бачимо, вже у ті часи навколо водіїв формувалася ціла індустрія. У середині 1920‑х в одному Станиславові налічувалося вже майже 200 авто та мотоциклів. Курсували постійні міжміські рейси омнібусів та авто-люксів, існувала навіть корпорація власників автобусів і таксі. Але то вже теми для наступних статей.
