За традицією, кожна людина хоче залишити усе погане в минулому році, а у новий взяти з собою тільки хороше. «Репортер» разом з прикарпатськими спортсменами згадав цьогорічні перемоги.
Іванофранківчанка Катерина Соловей та її чоловік і тренер Олег
Соловей цього року перемагали багато. Зрештою, вони вже давно мають
реноме «золотого» тандему. Катерина тріумфувала на чемпіонаті Європи
з таеквондо-ІТФ, чемпіонаті України з кікбоксингу (ВАКО), Кубку світу та
чемпіонаті Європи з кікбоксингу. Останнім акордом року стало золото
кікбоксерського Кубка України.
Єдиною ложкою дьогтю у цій «золотій зливі» став невдалий виступ на
Всесвітніх іграх єдиноборств у Пекіні, коли наша спортсменка поступилася
у другій сутичці та залишилася без медалей.
«У цілому цей рік був успішним для мене, якщо не рахувати Пекін, –
каже Катерина Соловей. – Найкращим спогадом року є здобуття звання
заслуженого майстра спорту з кікбоксингу. А щодо Нового року, то
зустрічатимемо ми його традиційно – в колі сім’ї та з друзями. Потім
плануємо поїхати в гори».
Калушанин Василь Федоришин продовжує бути беззаперечним
лідером української збірної з вільної боротьби. Цього року він був
першим на Кубку світу, фіналі Голден Гран-прі у Баку, третім на
чемпіонаті Європи та другим на чемпіонаті світу.
«Якщо не рахувати 2008 року, коли я здобув срібло на Олімпіаді
в Пекіні, то цей рік можна вважати найуспішнішим, – говорить Василь
Федоришин. – Найбільшим спортивним спогадом залишиться чемпіонат світу
в Москві, хоч і здобув я там не золоту, а срібну медаль. Якщо ж говорити
про неспортивне життя, то головною подією стало народження сина
у березні».
Коли «Репортер» спілкувався з борцем, той ще не мав планів щодо
зимових свят: «Досі не вирішив, де буду зустрічати Новий рік. Зазвичай
я приїжджаю на Прикарпаття, де живуть мої рідні та близькі. Але зараз
треба готуватися до змагань, і тому може доведеться залишитись у Києві».
Пауерліфтерка з Івано-Франківська Анастасія Дерев’янко теж має
що згадати. На чемпіонаті Європи серед дорослих у Швеції вона здобула
срібну медаль (при цьому, була найсильнішою у становій тязі). А потім
тріумфувала на юніорському чемпіонаті світу: перемогла у своїй ваговій
категорії та встановила два світових рекорди серед юніорів.
«Це був мій останній рік у юніорському віці, і я встигла стати
чемпіонкою світу та встановити два рекорди. З 2011 року в світовому
пауерліфтингу міняються вагові категорії, тому мої здобутки так
і залишаться в історії, – каже Анастасія. – Наступного року
я виступатиму вже у дорослій категорії, до того ж, недавно мене включили
до основного складу нашої національної збірної. Тому будемо
сподіватися, що 2011 рік також буде успішним».
Новий рік Анастасія Дерев’янко зустрічатиме у Дніпропетровську в колі
сім’ї разом з чоловіком Дмитром (теж спортсмен-пауерліфтер) і друзями,
але ще 31 грудня встигне побути в Івано-Франківську.
Для Олени Сайко з Надвірної, вихованки заслуженого тренера
України Євгена Боднарука, 2010 рік був напруженим. Вона здобула срібні
медалі на чемпіонаті Європи та чемпіонаті світу з самбо. Другою стала
і на Всесвітніх іграх єдиноборств у Пекіні, де також представляла
українське самбо.
«Найбільше мені запам’ятається підготовка до Всесвітніх ігор в Китаї
та участь в них, – говорить Олена. – Перед цим ми мали три тренувальних
збори, два у Феодосії та один у Кончі Заспі. Запам’ятається також
поїздка на чемпіонат світу, коли ми з Києва летіли до Алма-Ати, там
запізнилися на літак і 15 годин їхали автобусом до Ташкенту. А як тільки
приїхали, то практично одразу було зважування та перші сутички. На
Європі, у Китаї, та на світі я здобула срібні медалі, і тренери вже
жартують, що це ознака стабільності. Через це залишається велика жага до
першого місця п’єдесталу».
Щодо Нового року, то, за словами Олени Сайко, вона зустріне його
у колі друзів: «Традиційно зустрічаю свята зі спортсменами та тренерами
нашої Надвірнянської СДЮШОР «Нафтохімік Прикарпаття». Бувало, що ми
навіть святкували Новий рік прямо у спортзалі».
Comments are closed.