Репортаж з вілли «Вальдберта»

Facebook
Telegram
X
WhatsApp

Кожна з німецьких земель має своєрідний дім для митців, а також бюджет для того, щоб надавати можливість як німецьким, так й іноземним художникам, письменникам, музикантам 2-3 місяці безтурботно попрацювати у затишній атмосфері. Гостей вибирають експерти, якими часто виступають німецькі митці. Ті, на кого вкаже перст, отримують стипендію з можливістю перебування в якомусь замку чи віллі, де їх чекає щонайменше затишна кімната зі зручностями, а в кращому випадку – справжні апартаменти. І святий спокій.

Баварська вілла «Вальдберта» у Фельдафінгу, за 30 км на південь від Мюнхена на березі Штарнберзького озера, вже відома українським митцям. Тут з’явилися кілька шедевральних текстів української літератури. І ось трапилося так, що цього року перст вказав на мене. Тому ми у Фельдафінгу – передгірському містечку на зразок нашого Яремче.

Усе тут влаштовано так, щоб людям було зручно, усе продумано: біля озера є виходи до води, десь у затишному місці обов’язково стоїть стара, але в жодному разі не поламана лавочка. Людей може бути немало, але всі мають змогу усамітнитися. Ці деталі свідчать насамперед про одне: про повагу до людей, до їхніх бажань. Про повагу один до одного та своєї землі свідчить і те, яка чиста вода у Штарнбергзькому озері, як безтурботно плавають на ньому лебеді й качки, бо тут їм ніхто не загрожує. На побережжі розкинувся старий парк, в якому безліч птахів, а люди їздять на велосипедах, займаються спортом, просто гуляють. Вище – неозорі поля для гри в гольф – у Фельдафінгу функціонує гольфовий клуб, судячи з кількості гравців обох статей – досить активно. Вище паралельно до берега веде шосе, а ще вище, на пагорбах височать вілли.

Майже кожна з чисельних тутешніх вілл – історична. Вони ошатні, багаті, різноманітні. Обнесені, зазвичай, не мурами, а сіткою й живоплотом з культивованих кущів і дерев – туї, самшиту, навіть бука чи ялини, підстрижених в особливий спосіб. Кожна пов’язана з якоюсь відомою родиною. Але наша «Вальдберта» неперевершена. По-перше, вона одна з небагатьох виразно «гірських», у її верхній частині домінує дерево. Вона має дерев’яну вежу, її лоджії, еркери і тераси вишукано оздоблені деревом. Можливо, саме цей стиль називають альпійським з його різьбленими бантинами, сволоками, балюстрадами. Ці елементи пофарбовані в різні кольори. Мені це подобається – як гуцульська дитина, я почуваюся тут майже вдома.

Вілла особлива ще й завдяки своїй атмосфері – їй більше 100 років. На початку ХХ століття вона зводилася для відомого банкіра й видавця. Відтоді тут мешкало багато різних людей, наприклад, Віллі Брандт, який приймав на віллі іноземних колег-політиків. Після Другої світової «Вальдберта» навіть стала притулком для євреїв, які вижили в концтаборах. У Фельдафінгу для них спорудили бараки, але розселяли і у приватні помешкання.

Інтер’єри вілли оздоблені антикварними речами – столиками початку ХХ-го століття, секретерами й комодами, чудес­ними кахляними печами, дуже різноманітними й мистецькими. У наших апартаментах – старі дзеркала, чудові зручні меблі й запаморочливий вид на озеро і гори. Двері спальні й кабінету виходять на розкішну терасу, на якій ми снідаємо, обідаємо та вечеряємо за хорошої погоди. Довкола поважний парк – домінують сосни й обвиті плющем модрини. Вічнозеленим кущам надано округлої форми. У парку не вгавають пташки.

З вікон відкривається чудовий вид на озеро Штарнберг і на Альпи, що починаються десь за 20 км південніше. Усе тут історичне – зовсім поряд росла Сісі, Єлизавета Баварська, цісарівна Австро-Угорщини, яку так любили підданці. Це була дуже розумна, прогресивна й непересічна жінка, яка тримала себе у відмінній фізичній формі, дотримуючись суворої дієти, щодня роблячи гімнастику й пристрасно їздячи верхи. Крім того, вона вела щоденник і писала вірші, грала на фортепіано, співала, володіла угорською, давньо- і новогрецькою мовами. Була привабливою жінкою, багато подорожувала, але, пишуть, не почувалася щасливою у приватному житті. Ми ходили до трояндового острова, де Сісі любила бувати зі своїм кузеном Людвіком Баварським.

Учора вирушили в Поссенгофен, до одного з замків герцога Максиміліана Баварського, де дитиною Сісі проводила літні місяці. Ми щоправда трохи заблукали, рушили з Фельдафінга, по-перше, дещо пізно, о сьомій вечора, а по-друге, у геть іншому напрямку. Довелось зробити чималий гак. Утім ми знайшли на березі озера замок у стилі класицизму й нової готики, із новоготичною церківцею і культивованим англійським парком довкола. Пізніше довідалися, що замок побудований у XVI столітті й до 1920-х служив літньою резиденцією баварським герцогам.

Коротка фотосесія на тлі замку й вітрильників на пристані, а потім дорога назад уже майже у темряві. На узбережжі – затишні пансіони з ресторанами. Люди вечеряють при свічах, п’ють пиво, вино, розмовляють, веселяться, але не так, як це часто роблять у нас. Не розв’язано, не галасливо, не обтяжуючи інших…

Першим, з ким ми познайомилися у віллі, був Франк Гасслер – за нашими мірками «завгосп», який живе поруч і піклується про те, щоби справно функціонувало світло, водопровід і т. д. Франкові десь трохи за п’ятдесят, він здійснює ненав’язливий нагляд за всім. Він доволі приязний, дещо іронічний, знає стипендіатів що називається із середини – очевидно, працює довго. Відразу сказав, що всі тут спілкуються на «ти» та запропонував нам називати його по імені. Любить собак – має двох чемних водолазів.

Наступного дня після нашого приїзду прийшла Берта Донателло – прибиральниця, яка з’являється двічі на тиждень. Сказала, що працює уже 11 років і зі свого досвіду могла б написати товсту книжку. Вона одружена з італійцем, мама трьох уже дорослих дітей і сімох онуків. Швидка, вправна, теж запропонувала мені звертання на «ти», що мене трохи знітило, особливо після того, як з’ясувалося, що її донька – моя ровесниця. Пояснила нам усі правила, сказала, що навчилася бачити стипендіатів наскрізь.

Карін Зоммер – службовець своєрідного відділу культури Мюнхена і керівник у справах стипендіатів вілли – виявилася повною енергії шістдесятилітньою жінкою, простою у спілкуванні, приязною, дуже жвавою й оптимістичною. При першій зустрічі обіймала нас так, як обіймають друзів, з якими давно не бачилися. І жодної тобі ієрархії, жодних спонук до субординації.

У цьому контексті пригадала собі як місяць тому телефонувала в один із музеїв Прикарпаття в надії, що мені допоможуть сконтактуватися з іншим музеєм. Телефон знайшла в інтернеті, а коли виклала жіночому голосові своє прохання, то почула у відповідь: «А ви знаєте, до кого ви додзвонилися?» Я спантеличено назвала музей і почула у відповідь: «Так, але це кабінет директора»… Цікавий матеріал для психологів, а може, й для психіатрів.

Мистецьке товариство у віллі неоднорідне. Наджем Валі з Іраку, який уже більше 20 років живе в Німеччині і є доволі успішним письменником, своєрідним міст­ком між німцями й тутешніми мусульманами. Зараз йому 55, у юності, коли почалася війна між Іраном і Іраком, йому дивом вдалося емігрувати, він вивчав німецьку в Гамбурзі та іспанську в Мадриді. Почитати його прозу мене спонукає вже хоча б назва одного з романів – «Ангел Півдня». У Наджема відмінне почуття гумору, від нього я довідалась багато несподіваних речей, скажімо, що арабською квасоля – фасулі, як по-гуцульськи!

Наджем був медіумом у наших розмовах ще з двома гостями вілли – кубинськими художниками Еміліо Санчесом і Уліссесом Ламадрідом. Спілкуючись із ними, я в черговий раз відчула, що люди є насамперед людьми, а вже потім кубинцями, українцями, іракцями і т. д.Відчуття свободи тут легко прочитується у виразі облич. Навіть у власному виразі. Після двотижневого перебування бачиш, як посвітліли твої риси. Зрештою, можливо справа тільки в тутешньому світлі. А, може, й ні. Бо безперервні намагання якось пристосуватися до несприятливого середовища породжують корупцію й несвободу, а якщо ці дві уже народилися, то їх не так легко позбутися. Але я, здається, віддалилася від теми.

Фото Ігоря Ісманицького

Підсумуйте за допомогою ШІ

Якщо шукаєте дієвої реклами, звертайтеся на reklama@report.if.ua. Умови й деталі завжди є – тут.

СХОЖІ НОВИНИ
camino ruteno
camino ruteno
Додатковий поїзд за маршрутом Харків – Ворохта – Харків
ОСТАННІ НОВИНИ
амфетамін-поліція
Бійка у Франківську на АЗС – поліцейські розпочали кримінальне провадження
акція 7
"Маємо бути голосом": у Франківську відбулася акція в підтримку військоволонених і безвісти зниклих захисників
Укрзалізниця
Укрзалізниця додала жіночі вагони у трьох поїздах
Н-09 Мукачево - Львів км 313+810- 315+230 (36)
На дорогах Франківщини працює кілька ремонтних бригад
меморіальні дошки_4
У Франківську відкрили анотаційні дошки чотирьом бійцям — Віталію Басарабу, Дмитру Лашті, Андрію Удалову та Івану Гудимі
894918eb-d1b4-42f7-8bff-6c70e113a921
За минулу добу на Прикарпатті загасили 9 пожеж
Дніпро
Уночі росія масовано атакувала Україну ракетами і дронами. Основний напрямок удару - Дніпро
війна
236 бойових зіткнень за добу - яка ситуація на ключових напрямках фронту
свічка
Прикарпаття втратило трьох захисників - Василя Подоляка, Назара Федоріва й Павла Кушніра
операція
У франківському шпиталі пораненому військовому провели складну операцію на кишківнику
табло
У Калуській громаді запрацювало друге табло контролю швидкості авто
якубенко 2
Ветеран з Прикарпаття Андрій Якубенко встановив світовий рекорд з адаптивного веслування
Прокрутка до верху