Замок пана Мигоня

My home is my castle – мій дім моя фортеця, кажуть англійці. Майже дев’яносто років тому цю фразу з усією серйозністю міг повторювати такий собі пан Мигонь, який жив у Станиславові. І не лише повторювати. Він міг цю фортецю показати…

Випадковий перехожий, крокуючи вулицями міста, далеко не завжди зверне увагу на старий особнячок на розі вулиць Вовчинецької та Коломийської під номером 205. І дійсно, ніби нічого особливого: сірі стіни, дерев’яний балкон, дах, покритий зеленим мохом. Насправді ж ця будівля виділяється серед інших.

Справа в тому, що на стіні будинку, над вікном другого поверху намальований замок, і не якийсь там, а саме Галицький старостинський замок. Це він стояв на обороні нашого краю від набігів турецькотатарських орд і войовничих сусідів, контролював річковий порт на Дністрі. У цьому замку польські адміністратори-старости, головним чином з роду магнатів Потоцьких, протягом кількох століть правили галицькою частиною Руського воєводства. Повертаючи місту цей унікальний об’єкт, для справедливості необхідно навести статтю наукового співробітника Івано-Франківського краєзнавчого музею Івана Чугайди, опубліковану в «Прикарпатській Правді» в далекому 1966 році:

«Як виглядав колишній галицький старостинський замок, деяке уявлення дає, крім гравюри XVII століття, – картина мандрівного художника, яку можна бачити в місті Івано-Франківську по вулиці Гагаріна на стіні балкону другого поверху будинку № 205. Будинок цей був колись власністю колійного майстра Мигоня. Він знав, що художник вивчав руїни галицького замку, замалювавши його кілька разів. Господар скористався з нагоди мати в себе бажану картину.

Мешканці цієї околиці Івано-Франківська, званої колись «Гіркою», розповідають, що той самий художник-штукар до того виспеціалізувався в малюванні галицького замку, що одного разу змалював мініатюрну картину замку на цигарковому папірці. Добре розгледіти її можна було тільки через лупу.

Згадана картина, хай їй минуло понад сорок років, незважаючи на дію сонця й атмосферні явища, збереглася досить добре».

На жаль, сьогодні стан цього шедевру далекий від ідеального. Картина потріскалася, кольори втратили свою яскравість. У чому ж її цінність? Це одне із небагатьох зображень галицького замку і відображає уявлення художника про його реконструкцію. І ще вона є унікальною з туристичного боку, адже мало яке місто може похвалитися картиною на вулиці з майже 90-літньою історією.

Нині картина потребує збереження і відновлення, після чого може стати цікавим туристичним об’єктом міста, на що щиро сподіваємося.