У понеділок, 27 грудня, в культурно-мистецькому центрі «Є» відбулася презентація книги відомого у Франківську журналіста, публіциста та письменника Василя Мороза «Стрімкий вогонь». Вів зустріч його колега — письменник Степан Процюк. Йшлося про манеру писання, вміння поєднувати журналістику з письменством, про героїку, якої бракує сучасній українській літературі, про своєрідний кінематографічний ефект, філософські шукання, психологізм повістей. Не обійшлося, звісно, й без дифірамбів.
Сам Мороз більше мовчав. Але, міркуючи над тим, як вдається поєднати письменство з журналістикою, сказав, що коли береться за літературу, то відчуває себе письменником, коли ж йдеться про журналістику, то це для нього швидше псевдотворчість. Хоча наголошував, що однозначно ці жанри взаємозбагачують одне одного.
Книжка побачила світ завдяки обласній програмі книговидання, а зібрані у ній повісті публікувалися на сторінках газети «Галичина» у різні роки, починаючи з середини 1990-х. Щодо назви збірки її автор говорить так: «Якщо людина працює, то відчуває себе в напливі. А це і є — стрімкий вогонь».
Додамо, що впродовж 2002-2008 років Василь Мороз також друкувався у «Репортері» у рубриці «Феномен людини» під псевдонімом Марко Допитливий. У тих публікаціях були дослідження про інтуїцію, потойбіччя, загалом про можливості людини. «Моя внутрішня спонука — просвітницька. І фактично за ті роки на сторінках «Репортера» виросла окрема книжка, — пригадує Мороз. — Розуміючи, що кожен тримається лише своєї лінії, чи то наукової, чи релігійної, і ширше не бачить, я збирав релігійні, філософські та наукові джерела докупи, щоб зробити з них цікавий синтетичний матеріал».
Щодо цієї книжки, яка могла б стати наступною, то її видання на разі не планується. Хіба що будуть зацікавлені. Також письменник охоче візьметься за написання книги на тему про активне довголіття. І ще багато чого.
Comments are closed.