У ванни до Анни

Село Онишківці лежить за 214 кілометрів від Івано-Франківська, на півдні Рівненської області. Дорога займає три з половиною години. Проте така більш-менш солідна відстань не лякає туристів. Із Прикарпаття туди вирушають багато автобусів. Кінцева мета подорожі – джерело святої Анни.

Ікона знайшла собі місце

За старовинною легендою, діти-пастушки знайшли у лісі, поблизу села Онишківці, ікону святої Анни. Вони покликали дорослих, після чого ікону перенесли до місцевої церкви. Яке ж було здивування людей, коли на ранок ікони у храмі не виявилось! Втім її знову знайшли в лісі – на тому самому місці, що й перед тим. Громада вирішила: ікона «образилася» через те, що внесення до храму відбулось не дуже урочисто. Тому відслужили молебень і при великому людському натовпі та кількох священиках організували «перезавантаження». Але це теж не допомогло, і на ранок вона знов опинилася на старому місці. Тепер навіть найбільш темні селяни здогадалися, що ікона сама вибрала собі місце. Там спорудили невеличку капличку, де й помістили ікону. Уже на другий день поруч забило джерело. Його вода була цілющою, особливо допомагала безплідним жінкам.

Неспроста саме Праведна Анна виступила покровителькою материнства. Вона мешкала у І ст. до н.е. і була дружиною Іоакіма. П’ятдесят (!) років тривав їх шлюб, але дітей все не було. Після гарячих молитов подружжю явився ангел, який повідомив, що незабаром у родині слід очікувати поповнення. Це буде дівчинка, через яку зійде благословення і спасення всьому світові. Ангели слів на вітер не кидають, і невдовзі Анна народила Діву Марію. Продовження цієї історії широко відоме.

Голубий скит

У середині ХІХ століття на місці старої каплиці збудували нову. Тоді Волинь входила до складу Російської імперії, тут панувала православна церква. В роки Першої світової війни каплицю знищили австрійські солдати, але пізніше громада відбудувала святиню із підземними купальнями. За часів СРСР її знищили, джерело засипали, ще й накрили зверху масивними бетонними плитами.

Центром скиту є церква Праведної Анни. За храмом – велика купальня

Але справедливість перемогла. У 1991 році тут постала мурована церква Праведної Анни. Джерело почистили, збудували купальні, при чому стінками слугували ті самі радянські бетонні плити.

У 2000 році Священний Синод УПЦ МП постановив відкрити в Онишківцях скит святої Праведної Анни Свято-Миколаївського жіночого монастиря Рівно-Городок. Сьогодні тут 24 насельниці на чолі з ігуменею Михаїлою. Усі споруди скиту пофарбовані у небесний блакитний колір. Це символ Богородиці.

…Як не дивно, дороги на Тернопільщині непогані, значно краще, ніж у нас. Їхати треба через Бучач, Тернопіль, Вишневець, Кременець. Після Кременця звертаємо з траси праворуч, їдемо за вказівниками ще 12 кілометрів. Спершу бачимо блакитні монастирські споруди, далі є величезна стоянка, де місця вистачить усім.

Скит православний, отже жінкам варто вдягнути спідницю (не міні) та вкрити голову хусткою. При вході висить плакат, який повідомляє, що на території монастиря забороняється палити, ходити з непокритою головою, перебувати у майках, шортах, купальних костюмах.

Зліва розташована велика церковна лавка, де можна придбати іконки, магніти, свічки, релігійну літературу. Цікаво, що книжки і свічки тут продають навіть у туа­леті, який, до речі, платний (1 грн.). Найбільше туристи купують кремінь, якого в околицях повно. Саме ці мінеральні утворення поклали початок людській цивілізації – з нього наші пращури виготовляли перші знаряддя праці та добували вогонь. Зараз кремінь застосовують для очищення води. Кидаєш один камінчик у літрову банку, накриваєш марлевою хустинкою, тримаєш дві-три доби – кремнієва вода готова. Нею можна вмиватись (від вугрів), полоскати горло (від ангіни), мастити рани чи опіки. Щоправда, вчені попереджують, аби схильні до онкозахворювань трималися від кремнієвої води подалі.

Чоловікам дозволяється купатись у плавках

Центром скиту є церква Праведної Анни з однойменною іконою. За храмом розташована велика купальня, куди ведуть дерев’яні сходи. Поруч кілька роздягалень. З іншого боку – колодязь із цілющою водою, біля якого завжди людно. Ті, хто не любить стояти в черзі, можуть купити вже розфасовану воду по 3 грн. за літр. Кажуть, що вона не псується протягом року.

Для відпочинку прочан влаш­тована крита колонада із численними лавочками. Трохи нагадує львівський вокзал. Є місце і для прийому їжі. Все чистенько, доглянуто, багато квітів.

Купатись чи не купатись?

Але люди сюди не їсти приїжджають. Їх манить вода. Насичена сріблом і кремнієм, вона зцілює від багатьох хвороб. Ось її стислі тактико-технічні характеристики:

«Вода із джерела бактерицидна, зокрема, згубна для вірусу грипу, дуже швидко зупиняє зов­нішню кровотечу, за 2-3 хвилини тамує зубний біль, дуже ефективна при ангіні і нежитю, пародонтозі, за кілька днів усуває кількарічну печію, нормалізує роботу тонкого й товстого кишечника, ефективна при хронічних захворюваннях шлунка і дванадцятипалої кишки. Кремнієва вода може знижувати рівень цукру у крові, виводити пісок з жовчного міхура та нирок, впливати на нормалізацію функції печінки та нирок, поліпшувати обмін речовин, значно поліпшувати загальне почуття».

Водичка ця досить холодна. За різними джерелами, її температура цілий рік становить 4-6°С. Шкідливі мікроорганізми там довго не витримують. Люди також. Аби купання подіяло, треба дотримуватись певних правил. Наприклад, жінкам заходити у купель дозволяється лишень у довгих сорочках. Їх тут же і продають – 40 грн. за нічнушку.

Холодна вода не відлякує прочан

Перед купанням треба помолитись у церкві Праведної Анни та загадати бажання про зцілення. Потім одягнути сорочку та тричі зануритись у воду з головою (через прохолодну водичку вереск навколо стоїть ще той). Цю сорочку, а для чоловіків – плавки, потім ніколи не можна прати.

Багатьом, кажуть, дійсно допомагає, особливо якщо у це вірити. Хоча в інтернеті є скарги про зароблену тут же нежить чи навіть цистит.

Втім є одне «але». Роздягальні там аскетичні – загальні кімнати із гачками на стінах. Тобто роздягаєшся, йдеш купатись і молишся святій Анні, аби твої речі хтось не поцупив. Циган, до речі, тут вистачає. Досвідчені «пловці» їдуть до Онишківців компаніями. Поки частина занурюється, хтось пантрує одяг на лавці. Потім міняються.

На зворотному шляху новачків у автобусі видно одразу. Їх видають вологи плями на джинсах, спідницях та іншому одязі, що нижче пояса. Отже, вирушаючи до джерела святої Анни, захопіть із собою запасні плавки.