Якщо руки — не крюки

Іноді так хочеться додати у своє помешкання щось нове, гарне, небанальне. Виявляється, для цього не треба багато часу та грошей — усе під руками.

Квартира має образ

Відомий івано-франківський художник і музикант Ярема Стецик уже 14 років займається дизайном. Його роботи можна побачити у десятках громадських закладів Івано-Франківська. Вони вирізняються автентикою, душею та художністю.

Поличка з розбитих чашок виглядає дуже стильно

Стецик каже, що йому важливо, в якому інтер’єрі висітиме його картина. Аби вона дійсно пасувала, а не стояла десь за шафою, він і зайнявся дизайном. Також головне для художника — екологічність та збереження хоч якогось куточка старовини, якоїсь пам’яті того будинку, тих людей, які там жили.

«Останні десять років ми боремося за автентику, — говорить Ярема Стецик. — Коли розробляємо інтер’єр, то враховуємо все до дрібниць: який вигляд із вікна, якою мовою розмовляють люди і т. д. Безумовно, це впливає на образ будинку чи квартири. Якщо це будинок 1950-х років, то він також має свою автентичність і на цьому треба акцентувати. Тому не поспішайте викидати старі речі чи перебудовувати».

За словами художника, в інтер’єрі, в образі будинку має бути щось таке, за що може зачепитися око. «Якщо хата зроблена з доброї цегли — показуйте ту цеглу, полупайте, відчистіть, поґрунтуйте, — радить Стецик. — А ще варто дивитися, що було у твоїй родині 20-30 років тому, переглядати старі фотографії, враховувати смаки предків. Ми ж не з повітря, кожен має корінь. Туди варто зазирати й дивитися, що там було, і відтворювати звідти».

Дешево, легко, красиво

«Старих меблів не буває — вважає Зоряна Мартинюк, майстриня хенд-мейду (ручна робота). — Щось завжди можна переробити на нове, тому нічого не викидайте». За її словами, зараз популярний такий метод роботи з меб­лями, як шеббі-шик — штучне старіння. У спеціалізованих магазинах є всі потрібні матеріали, які роблять на меблях потріскування чи ефект міді.

Звичайний стіл з деревоплити легко перетворюється на щось цікаве та оригінальне

«Наприклад, можна зробити з радянського кухонного стола з деревоплити щось старовинне, — розповідає Зоряна. — Досить мати дві банки фарби та свічку. Спершу малюєте стіл у коричневий колір, чекаєте поки висохне, а потім затираєте свічкою краї та де-не-де сере­дину. Далі все покриваєте білою фарбою. Потім наждачним папером відчищаєте краї зі свічкою. В результаті маєте стильний стіл з натяком на старовину».

Зоряна запевняє: таким методом можна переробляти крісла, стільці та вішаки. Дешево, легко, красиво.

Щодо м’яких крісел, то їх оббивають цікавою кольоровою тканиною. Аби зробити зі старих табуреток елегантні меблі, достатньо вирізати квадрат з поролону, обтягнути якоюсь багатою оксамитовою тканиною, закріпити степ­лером — буде, як нове!

Ще один простий і популярний метод декорування — декупаж. Для цього потрібні серветки з красивим узором, ножиці та клей ПВА.

 «Просто вирізаєте узор, відділяєте зайві шари серветки, накладаєте на край столу чи табуретки і зверху покриваєте клеєм, — пояснює Зоряна Мартинюк. — Папір розмокає та гарно лягає на поверхню. Потім зверху достатньо полакувати, аби остаточно закріпити малюнок».

Дрібнички – стильні штучки

«Рамочки, вазочки, підсвічники, світильники — тут можна знайти мільйон ідей, впевнена ще одна майстриня декору Юлія Солдатова. — От, у нас розбилося зелене горнятко на дві рівні половини, залишився кусок фанери та зелена фарба. Здається, що з цього можна зробити? Можна! Фарбуємо фанеру в зелений колір, беремо ще два горнятка іншого кольору, розрізаємо навпіл. Потім рідкими цвяхами приклеюємо їх до дерева, кріпимо до стіни і у нас вийшла гарна поличка для ручок, олівців, ножиць чи для кухні на виделки, ложки та ножі».

Також Юлія поділилася кількома ідеями, як внести у помешкання трохи романтики. «Для цього знадобляться порожні пляшки від вина: білі, а ще краще зелені, — розповідає вона. — Беремо лляну нитку та обмотуємо пляшку знизу до верху — залежно якої висоти хочемо підсвічник. А найкраще взяти кілька пляшок та обмотати на різну висоту. Потім ту нитку з пляшкою вмочуємо у спирті, підпалюємо. Коли вона догорить, одразу опускаємо в холодну воду, і дно відпадає рівно доти, доки була нитка. На дно ставимо свічку. Готово».

Також підсвічники можна робити з порожніх банок з‑під оливок. У таку посудину треба залити воду та поставити у морозильник. Потім вийняти, нанести на стінку банки узор і по ньому проколювати цвяхом. Лід буде тримати стінку, аби та не прогиналася, а коли все розтане, поставити свічку та побачити той виколотий візерунок. Такі підсвічники гарно дивитимуться на вечірньому весняному балконі.

«Зі старих телевізорів виходить класний міні-бар чи хатинка для кота, — говорить майстриня. — Я от дуже шкодую, що викинула свій старий телевізор. А ще зі старих радянських валіз можна зробити стильні крісла, але тут треба попрацювати».

Якщо робота в радість — усе вийде якнайкраще. Творіть на здоров’я!