Ця організація вже другий рік діє у Городенці, при районній бібліотеці імені Леся Мартовича. «Ти — не одна» — табличка на дверях привернула понад 70 самотніх, розчарованих у житті жінок і дала їм надію.
У десятку
Спершу це мав бути проект, який би просто привабив до бібліотеки більше людей. Але потім він переріс у щось значно більше та важливіше — допомогу самотнім матерям.
Кожне засідання клубу присвячують якійсь окремій темі
«Я сама виховувала дитину, багато наших працівниць із різних причин самі виховують дітей, тому на своєму прикладі знаємо, як це важко, — розповідає ініціатор клубу, директор бібліотеки Марія Підлеснюк. — От і виникла ідея об’єднати таких жінок і показати, що вони не одні. Спершу думала, що прийде 10, гора — 15 жінок, а тут — 70. І не перестають ходити. Зараз ми бачимо, що клуб дійсно потрібний. Ми якби втрапили «в десятку», бо у нас дуже багато самотніх матерів».
Але перед тим бібліотекарі обдзвонили всі сільські ради Городенківщини та своїх колег — там, як ніде, знають про тих, кому справді потрібна допомога. Дали оголошення в газети.
«На першому засіданні було до 30 учасниць, — розказує заступник голови клубу Галина Мороз. — Потім жінки вже переказували одна одній, аби й інші приходили та записувалися. Більшість просто зачіпала табличка з написом «Ти — не одна».
Аби вступити до клубу, треба заповнити анкету — дані про себе, дітей, адресу, телефон — та вказати, яка саме допомога потрібна: психологічна, гінекологічна чи юридична консультація.
За словами пані Галини, найчастіше потребують допомоги юриста. «Багато жінок не знають, на яку соціальну допомогу вони мають право, — каже вона. — Деякі хочуть поспілкуватися зі священиком, з психологом, бо самій важко виховувати дітей. Навіть одну дитину важко, а у нас є матері, які мають по вісім діток. Дуже легко впасти у відчай».
Можна записати тата?
Вікова категорія учасниць клубу — від молодесеньких дівчат, які скоро стануть матерями, до жінок 40 років. Усіх їх об’єднує одна проблема — вони залишились на самоті зі своїми негараздами. А тут можуть знайти підтримку.
Принесений одяг — велика допомога для багатодітних мам
У бібліотеці як приклад ставлять молоду жінку Оксану Рогожинську. Вона випадково побачила вивіску клубу, зайшла заради цікавості. Якраз поверталася з поліклініки. Її маленька донечка народилася з певною вадою. Потрібні були гроші на завершальну операцію.
«Ми дали оголошення у церкві, скинулися хто скільки може, — розповідає Марія Підлеснюк. — Всі жінки у клубі без жодних заперечень вирішили, що треба віддати гроші Оксані. Зараз з її донечкою все добре. Оксана записалася у наш клуб, тут ми навчили її користуватися комп’ютером, інтернетом. На сайті знайомств знайшла чоловіка, зараз удруге вийшла заміж і переїхала до нього в Житомир. Вона приклад того, що не можна втрачати надію».
У клубі намагаються допомогти у найскладніших і найпростіших ситуаціях. Мають налагоджений зв’язок із лікарнею, бо не завжди бувають в курсі всіх аспектів життя своїх учасниць. Звідтіля їх повідомляють, кому яке потрібне лікування. Одній багатодітній мамі допомогли провести газ до хати. Іншій знайшли житло.
«Окрім самотніх жінок, у нас є й чотири самотні татусі, — говорить директор бібліотеки. — Жінка — вона стійкіша, то мені чомусь більше шкода тих татів. Намагаємося більше допомогти саме їм. І одяг якийсь підібрати, і гроші зібрати на лікування. Треба, аби він був здоровий, бо один лишився у дітей!».
Розказують про одного татуся, який сам виховує сина від народження. Їх кинула мама. Зараз хлопчик у другому класі. Спершу чоловік був дуже агресивно налаштований до жінок, але на засідання таки приходив.
«У бібліотеку приходять школярі, аби покористуватися інтернетом, і я там часто сиджу, — каже Марія Підлеснюк. — Приходять братик з сестричкою, у них померла мама, то хлопчик такий шустрий, одного разу каже: а можна я свого тата запишу? Потім прийшов і сказав, що в його друга також померла мама, то чи може той записати і свого?».
Об’єднали громаду
Такий клуб при бібліотеці — єдиний в Україні. Із проектом їздили на бібліотечний ярмарок у Київ, де вибороли друге місце. Біля їхнього стенду був просто аншлаг.
«Люди ставили багато запитань, а найбільше цікавило, звідки гроші, — сміється Марія Підлеснюк. — Не вірили, що все робиться з допомогою громади».
За словами пані Марії, всі місцеві знають про клуб, самі приходять у бібліотеку, приносять одяг для дітей, питають, чим ще можуть допомогти. У церкві священик читає оголошення, що клуб збирає гроші для такої й такої мами. Люди відгукуються.
«Перший понеділок кожного місяця відправляється служба у всіх церквах, то всі гроші віддають для клубу, — продовжує Марія Підлеснюк. — По місту розкладено скарбниці. За півтора року зібрали понад 13 тисяч гривень. Переважно всі гроші йдуть на лікування. Ми намагаємося залучити благодійні організації, підприємців міста. Тобто таким клубом ми об’єднали не лише цих жінок, але й цілу громаду Городенки».
Засідання проводять раз на місяць, хіба є якась потреба, тоді збираються частіше. На всі великі свята збір обов’язковий, бо не обходиться без подарунків для дітей.
«Кожне засідання присвячуємо іншій темі, запрошуємо спеціалістів, які більше можуть роз’яснити якусь проблему, — розказує методист Надія Виклюк. — Знаходимо якісь цікаві відеоролики, аби морально підтримати жінок, дати зрозуміти, що вони не одні. Та жінки навіть між собою поспілкуються і вже відчувають якесь полегшення».
«Але все одно вони ще закриті, — каже Марія Підлеснюк. — Тому після семінарів до юриста чи психолога збирається велика черга. Я була свідком, коли до нашого психолога підійшла жінка та попросила зустрітися окремо, аби поговорити ще й з дитиною. Наші психолог та юрист працюють на волонтерських засадах. Не кожен спеціаліст би на таке погодився, тому ми їм дуже вдячні».
За словами бібліотекарів, спершу синя вивіска приваблювала дуже багато молоді, бо ті думали, що це клуб знайомств. Тому в майбутньому створять ще й такий. Та й від самотніх матерів надходила така пропозиція.
Comments are closed.