До нашого міста, зрештою і як до інших, не рідко приїжджають цілителі, ясновидці, гадалки, маги… Хваляться неймовірними здібностями та обіцяють позбавити вас від усіх проблем. Цікаво – чим «беруть» клієнтів і чи багато прикарпатців їм вірить?
 |
Нікому ні слова…
В одній із газет прочитали, що до Франківська на кілька днів завітає відома цілителька, про унікальні здібності якої знають не лишень по всій Україні, але й далеко за її межами. Довго не думали – вперед на прийом.
У темному коридорі Будинку глухих, одна навпроти одної, сидять дві жіночки. «До цілительки?», – питаю. Мовчать. Далі та, що молодша, наважується запитати: «А ви що, перший раз? То вам спочатку треба сюди, – показує на двері. – Там все розкажуть».
Посеред кімнати стоїть високий чоловік, нетутешня вимова, гарно одягнений, на руці дорогий годинник, тримає чорну папку та щось розповідає. Його уважно слухають троє жінок: молода, середніх літ і зовсім сива бабуся, а ще молодий, красивий хлопець.
«Про все, що ви почуєте, категорично не можна нікому розказувати, – наставляє він. – Таїнство розмови має залишитись між вами, «цілителькою» і Богом». А люди щиро дивляться йому в вічі. «А мамі можна розказати?» – перепитує жінка десь років під тридцять. «Ну, мамі можна, бо це найрідніша людина», – відповідає той.
«Зараз не розмовляйте між собою і подумки зосередьтеся на проблемах, аби цілительці було легше їх відчути, – продовжує давати настанови чоловік. – Ціна буде залежати від проблеми, з якою ви прийшли. Бо є різниця знімати «вінок безшлюбності» дівчині 27 років і бабці у 71. І якщо чоловік п’є два роки або десять. Після сеансу обов’язково 15 хвилин мовчати і три дні нічого не позичати».
Ще трохи і було б пізно
У кімнаті, де сидить цілителька, напівтемрява. Єдине вікно, незграбно завішане якоюсь червоною шматою. За столом – звичайна молода жінка, років під 35. Очі сильно підведені чорним олівцем, що робить їх якимись справді чаклунськими… На столі маленькі колодочки, стара чаша, невеличкий підсвічник, справа дерев’яний хрест, велика писанка-ікона. У кутку до стіни приперті невеличкі іконки.
Ворожка просить вийняти лівою рукою десять карт зі старої потертої колоди.
«На тобі є «вінець безшлюбності», – оголошує як вирок. – Не будуть складатися стосунки з хорошими хлопцями, а погані будуть притягуватись». Далі повела іншої, що я таки вийду заміж, але чоловік буде пити, або гуляти, бо «порча притягує спорчене». Потім через невеличкі паузи, заглядаючи в очі, повела про інші мої проблеми, що не таланить мені з грошима, роботою, а ще маю проблеми зі здоров’ям. Ворожка зробила «відкриття», що, мовляв, з часом у жінок дітородного віку бувають проблеми з гінекологією, тому мені світить ще й безпліддя.
«Ця порча на тобі вже десь років 5-6, – запевняє та. – «Священик» – це карта молитов, тому помогти ще можна. Карта «Спізнення» – залишилось мало часу, якщо зараз не знімати, буде пізно».
Знаєте, я на мить навіть повірила, що маю такі проблеми, про які досі не здогадувалась. І оте монотонне повторювання «поки не пізно» таки впливало. Але до реальності повернула ціна за вирішення моїх негараздів.
«Це тобі обійдеться у 2800 грн., не менше, – спокійно сказала ворожка. – І всі проблеми повністю вирішаться. Дам тобі талісман на долю, на діток, на удачу і від порчі. Один треба носити з собою, на інших спати, а ще одні закопати. Через них буду з тобою працювати на відстані, півроку. Потім порекомендую захисний талісман від порчі на все життя, він коштує всього лиш 500 грн.».
На «лікування» погоджуюся, гроші обіцяю принести завтра. Ворожка повеселішала, сказала, що можу вже приходити без черги.
З цікавості…
Наступного дня на прийом пішли разом з колегою. Скаже їй те саме, чи придумає нові «проблеми»? В черзі до цілительки чекала старша жінка, привела доньку, бо дівчині двадцять років, а ніяк не може вийти заміж. Помічник ворожки щиро запевняв – «цілителька» всьому зарадить і буде у дівчини і весілля, і багатий жених.
Потім у двері заглянула ще одна старша жіночка. «Я тут недалеко була і вирішила зайти, – говорить пані Оксана. – Я в це не вірю, але донька на очах худне, а лікарі кажуть, що все добре. До хати жаби скачуть, то сусідка порадила піти, бо то значить поробили».
Розговорились. Виявилось, що біля хати жінки є потічок, тому з жабами тут все зрозуміло. У доньки дуже нервова робота, зранку лиш кави нап’ється і на цілий день. Потім, пані Оксана ще раз наголошує, що не вірить у такі речі, але все одно сидить і чекає своєї черги.
Моя колега спробувала спровокувати ворожку і відмовилася говорити про свої проблеми, мовляв, та ж ясновидиця, то все має бачити сама. Та розсердилась. Сказала, що до лікаря людина приходить і все розказує, тому треба сказати і їй. Колега ще раз наголосила, що лікар-лікарем, а вона все-таки має надзвичайні здібності. «Я бачу, що ви не хочете, аби я вам допомогла», – сказала ворожка і виставила її за двері. Можливо, відчула щось недобре і того дня вже людей не приймала.
До речі, після прийому я мала 40 днів нікому не розповідати, де була і що мені казали, аби гірше не було. Але, гадаю, історія про те, як ми ходили на прийом, хоча б когось примусить посміхнутися і не піддатися спокусі вирішити свої проблеми таким от чином. І пам’ятайте, якщо хтось і може вам допомогти, то це ви самі.
Замість висновків
Йосафат Бойко, настоятель монастиря Воплоченого Слова в Крихівцях:
«Дійсно є багато таких людей, які задурманюють голову і обіцяють «всяке різне», а люди ведуться. Останнім часом це навіть поширюється і мене дивує такий парадокс: з одного боку, ми віримо в Бога, а відтак нашими ділами показуємо протилежне, бо віримо всяким бабкам, цілителям, ворожкам. Це є гріхом проти першої Божої заповіді: «Нехай не буде в тебе інших Богів крім мене».
«Якою силою діє ворожка?» – питаю я людину, яка повела свою дитину до такої жінки. «Не знаю» – відповідає мама. Як можливо іти до когось, хто невідомо якою силою щось передбачає. Дуже часто це є сили зла. Однак часто нам байдуже, якого духа прикликає така людина, аби тільки допомогло.
Ворожбиство, як таке, ми успадкували від язичницької Русі. Деякі магічні практики перемішалися з символами християнства. І Церква від своїх початків старається це очищувати. Неодноразово ми можемо побачити «оберіг» з іконкою Миколая чи Ісуса Христа. Оберіг не може нас захистити, а чіпаючи іконку посередині, ми зневажаємо самого Бога: віримо, що нас захищає оберіг, а не Господь».
Галина Дичковська, психолог:
«Творити власне щастя – дуже відповідальна і складна річ, тому ми чекаємо, що хтось зробить це за нас. Обов’язково знайдеться той, хто захоче нам продати сімейне життя, кохання, достаток, славу чи кар’єру. Але, перекладаючи відповідальність на ворожку чи екстрасенса, ми просто обдурюємо себе і втікаємо від вирішення своїх проблем.
Коли у людини «болить душа», то жодна пігулка не допоможе. А ворожка приділяє вам час, переймається проблемами, заспокоює. В тому нема нічого поганого. Біда починається там, де ми думаємо, що можемо купити власне щастя.
До речі, однією із яскравих рис недобросовісного маніпулятора і «продавця щастя» є узалежнення від себе і спроба залякати: ось не прийдеш до мене, сусідка поробить тобі зло, або не заплатиш за цю свічку грошей, не буде здоров’я твоїй дитині.
Comments are closed.