В Україні давно популярні гуртки раннього розвитку. Наприклад, у Києві вже навчають англійської мови навіть тримісячних малюків. Останні два роки з’являються подібні гуртки і на Прикарпатті. Щоправда, не такі «радикальні» – з дітьми тут займаються від двох-трьох років. У Івано-Франківську гуртків раннього розвитку назбирається з добрий десяток.
Гра у навчання
Маленька група трирічних малят розмальовує ведмедиків. На картинці їх два, малюки кілька разів повторюють, що ведмедиків саме два, замальовують їх різними кольорами, рахують, говорять, що ця цифра подібна на лебедя. Далі кожен самостійно підписує свій малюнок. Трохи кострубато, але – самі. Один хлопчик вирішив розмалювати тваринок коричневим.
«Якого кольору у тебе ведмедик?», – запитує вчителька. «Коричневого, як мій собака», – не вагаючись, відповідає хлопча.
Навчання у таких гуртках поділено на кілька частин та триває лише годину. Це і є головною відмінністю гуртка від звичайного дитячого садочка. Здебільшого п’ять хвилин малюки сидять за партами та щось малюють, а далі граються. Знову – п’ять хвилин англійської, потім – гра.
«Чим більше знань ми відкладаємо дітям у ранньому віці, тим більше ми потім можемо з них взяти, – каже директор одного з гуртків раннього розвитку Надія Горічок. – Ми не змушуємо їх вчитися. Ми з ними граємось і через гру намагаємось чогось навчити. Дітям цікаво, адже їм приділяється багато уваги. У нас є хлопчик, якому ще не має трьох років, але він уже читає українською та англійською мовами. З цими дітьми мами багато працюють вдома. Вундеркіндом є далеко не кожна дитина».
Аби не занадто
Сьогодні гуртки пропонують підготовку до школи, англійську мову та мистецтво, розвивають дрібну моторику, логіку, пам’ять. Плата за кожен курс коливається у межах 180 грн. за місяць. Можна взяти все в комплексі – тоді вийде дешевше. Основне батьківське питання – чи не зарано?
«Психологи ставляться до цього по-різному, – говорить директор центру практичної психології та соціальної роботи при управлінні освіти Галина Ляльчук. – Однозначної відповіді на сьогодні немає. Все залежить від дитини. Те, що діти у два-три роки найбільше сентизивні, чутливі, схильні до навчання – факт. Дуже добре, якщо у цих групах працюють психологи. Вони визначають стан дитини і можуть передбачити, як працювати з дитиною, щоб не перевантажувати її нервову систему».
Багато діток, які відвідують ці гуртки, не ходять у садочок. Батьки залюбки підтримують таку альтернативу. Іноді навіть «перегинають».
«Якщо дитина ходить на гімнастику – тричі на тиждень, потім на танці чи вокал, або ще на щось, то цього, звісно, буде забагато, – стверджує Надія Горічок. – Два рази на тиждень для дошкільнят – це нормально. Діти в нас не виконують домашніх завдань, вони приходять сюди погратися. Батьки рідко дають дітей на кілька курсів, переважно вибирають лише англійську».
До речі, не всі батьки погодяться записати свого малюка у такий гурток. «Я б не віддала дитину чужим людям, – каже молода мама Богдана Дутчин. – Якщо створювати такі гуртки, то лише для матусь, аби вони самі могли навчати своїх дітей. Крім того, у матері є три роки декрету, то найкраще цей час приділити дитині».
Поліглоти та мистецтвознавці
За кордоном гуртки раннього розвитку вже не новація й не дивина. Наприклад, у Канаді вони всіляко заохочуються та підтримуються державою. У нас вони поки що створюються як приватні установи та ігрові центри.
«Будь-яка мама, приводячи дитину у такі гуртки, – говорить Галина Ляльчук, — повинна найперше поцікавитись, які спеціалісти там працюють, чи відповідають завдання віковій нормі дитини. Треба орієнтуватися на дитину, що вона може. Є багато факторів, на які треба зважати».
За словами Галини Ляльчук, ці гуртки не підпорядковуються управлінню освіти. «Ми не знаємо, чого там вчать дітей і хто з ними займається, – продовжує вона. – Звісно, будь-який розвиток – це рух уперед. Але головне не зашкодити дитині. Всі завдання мають ґрунтуватися на дитячих можливостях, вести до розвитку, а не до навантаження. Позитивно, що там малі групи, чого у дошкільних закладах ми не можемо собі дозволити».
Віднедавна щось подібне застосовують і в дитячих садочках Франківська. «У 19 садочках 1194 малюка вивчають англійську мову, – каже Галина Ляльчук, – а у 12-ти є додаткові заняття з хореографії, там займаються 597 дітей».
Можливо, з таким розвитком подій в Україні скоро побільшає не просто обдарованих дітей (вони і так є), а майже готових поліглотів і мистецтвознавців. Але батькам точно не варто розганятися та перевантажувати дітей. Адже не всі можуть стати геніями, а дитинство повинне бути у всіх.
