Слово «гурман» — французького походження. Але вражає інше. Така, на перший погляд не дуже велика за територією Франція, а яка потужна культурно-знакова країна?! В який бік не подивишся, майже скрізь бачиш французький слід. Кулінарія, мода, виробництво, музика, футбол, машини, літаки, одяг — всюди звучать вони. Чому так?На мою думку, це тому, що вони себе люблять, рекламують, пишаються собою.
А ми, на жаль, абсолютно протилежні. Ми соромимося розмовляти українською, ми не вболіваємо за своїх виробників, ми, врешті-решт, не співаємо гімн, коли перемагаємо на змаганнях. Це, звісно, неприємно, але нам цього ніхто не принесе в подарунок. Ми самі повинні навчитися себе поважати. А от коли кожен почне пишатися тим, що він українець, саме тоді нас почне поважати весь світ. Поважатимуть нас, нашу культуру, наші традиції, наші страви. І, можливо, тоді на вулицях Парижа чи Ліона з’являться вареничні та українські ресторани «Шинок», «Борщик» чи «Галушка». Ви посміхнулися? Думаєте, не назвуть? А чому в нас є «Бутіки», і багато іншого, яке ми називаємо чужими словами, що яскраво свідчить про наш комплекс меншовартості.
Любімо своє, шукаймо своє, пишаймося своїм! А от смакувати можна й чуже, але зі своїм колоритом. Хочу звернути вашу увагу на спаржу, яка покращує обмінні процеси організму, а головне — підвищує тестостерон у чоловіків.
Є три різновиди спаржі: зелена, біла, фіолетова. Зелена спаржа найбільш розповсюджена, оскільки її урожай збирають цілий рік. А от біла — делікатес, бо сезон її збирання триває лише два місяці. Перші паростки білої спаржі з’являються на прилавках у квітні. Закінчується сезон білої спаржі завжди в один час — на Івана Купала, 7 липня. Фіолетовий сорт — взагалі рідкісний, він має незвичний, трохи гіркуватий смак.
У процесі приготування фіолетовий колір втрачається, і спаржа стає зеленою.
Спаржу можна вживати як холодною, так і гарячою, як основну страву або як гарнір, з неї виходять чудові супи.
Але найкращі кулінари визнають тільки один єдиний спосіб приготування цього овочу. Спаржу слід варити! Її зв’язують у пучок по 8-10 штук і вертикально опускають в каструлю з підсоленим кип’ятком. Низ пагонів вариться довше верхньої частини, тому пучки слід розмістити так, щоб кісточки доходили на пару. Варити спаржу треба не довше п’яти хвилин. Аби спаржа зберігала колір і вітаміни та мала просто незрівнянний смак, її одразу після варіння слід опустити у воду з льодом.
Справжні гурмани радять після варки тільки трошки обсмажити спаржу на оливковій олії чи вершковому маслі й залити соусом. А можна просто брати стебла та вмочувати їх в один із соусів, який я вам запропоную нижче. Спаржа — єдиний овоч, який за етикетом треба їсти руками.
Вона чудово поєднується з різними соусами, які роблять страву справжнім делікатесом. І навіть найпростіші соуси підкреслюють ніжний смак цього овоча. Аби приготувати швидкий пікантний соус, змішайте сметану з подрібненим часником і зеленню. Для голландського соусу необхідно три жовтки розігріти на паровій бані, постійно помішуючи, та підлити туди 150 г розтопленого вершкового масла. Додаємо також чайну ложечку лимонного соку та сіль.
Можна ще приготувати сирно-вершковий соус. Для цього необхідно 200 г сиру, збитого з 250 г вершків. Додаємо по ложці петрушки, мелісу, мелений перець і сіль до смаку. А далі…
Смачного!
Comments are closed.