Олександр Бубен: «Треба мислити та мріяти масштабно»

Президент народного футбольного клубу «Ураган» Олександр Бубен – про секрети успіху, плани команди та перспективи футзалу в Україні.

— Пане Олександре, дев’ять років «Ураган» вже є у футзалі, і нарешті став чемпіоном. За цей час клуб пережив різні часи. Як вдавалося зберігати мотивацію, розвиватися? Адже наразі футзал – справа неприбуткова.

— Взагалі в наших умовах про прибутковість спорту говорити рано, а у футзалі – тим більше. Дійсно, шлях до чемпіонства не був легким, але він був цікавим, насиченим. Як розвивався клуб, так розвивались і люди, які працювали в ньому, і я також. Спочатку, як людину амбіційну, мене кидало з боку в бік: якщо не виграємо, то треба швидко приймати рішення, звільняти тренера чи депреміювати гравців. Знаєте, ми перекладали на клуб багато бізнес-моделей, і не скажу, що всі рішення були вдалими. Але з часом ми зрозуміли основи, на яких базується успіх, – зараз вони вдосконалюються.

— Ви хочете сказати, що знаєте оптимальну модель?

— Є бачення, як рухатись далі, і тут я не винайду колеса. Дуже дієва річ – коли немає конфліктів у колективі, коли всі викладаються на тренуваннях та іграх, а також постійно вдос­коналюються. Другий момент – матеріальне стимулювання. Є преміальна частина, яка націлює гравця викладатись у кожній грі. Також є преміальні фонди на колектив – за здобуття певних нагород і титулів. Маємо систему штрафів, що спрямована на підтримку професійного ставлення до справи та більше стосується дисципліни.

— Цього сезону «Ураган» вперше залучив легіонерів. Що це дало?

— У наших бразильців найкраще проявилися чемпіонський характер і професійне ставлення до справи. Їхня програма на кожен день мала три складові: сім’я, тренування, додаткові заняття в залі. Тут не було місця святкуванням із пивом, дискотекам тощо. Коли всі йшли, вони залишались і далі працювали за своєю програмою, бо добре знали, що їм потрібно. Дуже приємно, що частина гравців також перейняла цей підхід. То була нова кров у колективі, й команда почала швидше прогресувати.

— Але ж це, напевно, лише один із чинників успіху?

— Ще один фактор – це роль головного тренера. Сергію Гупаленку доводилося дуже важко, коли він переходив із гравця в роль тренера. І зараз я підтримую його бачення подальшого розвитку команди. Мені також імпонує його бажання постійно вчитися, не залежно, від кого він отримує ті чи інші знання.

Важлива складова – це постійна підтримка наших футболістів і тренерів з боку їхніх сімей. І не можна забути вболівальників. Мені дуже приємно, що фан-клуб розвинувся у серйозну організацію, яка змогла забезпечити нам підтримку на непростих матчах проти «ТВД» і «Єнакієвця», тим більше поїхати й підкорити Львів. Це було феєрично і заслуговує на велику подяку.

— Цього сезону у Вищій лізі ввели плей-офф. Чи готує щось нове Асоціація міні-футболу України?

— Недавно в Асоціації відбулося засідання президентів клубів. Учасники прийняли, думаю, доленосне рішення про створення Об’єднання професійних футзальних клубів. Його робоча назва – Екстракласа. Це буде своєрідний аналог футбольної Прем’єр ліги та баскетбольної Суперліги. Клуби самі обиратимуть керівні органи ліги, що унеможливить будь-які нарікання на непрофесійність цього керівництва. Перспектива є також у розвитку самого бренду Екстракласи – за рахунок майбутніх прибутків від реалізації прав на трансляції матчів та інших доходів. Але зараз нас чекає кілька складних років становлення, коли треба буде інтереси об’єднання ставити вище особистих.

— На церемонії закриття сезону пролунали заяви Олександра Сича та Віктора Анушкевичуса про будівництво спорткомплексу. Це було предметно?

— Якщо людина такого рангу говорить, що готова долучитися до проекту, думаю, це не порожні слова. Це результат як спортивних досягнень клубів, так і роботи лобістів. Ми маємо розуміти, що Палац спорту – це майданчик для проведення шоу, і не тільки спортивних, який міг би комфортно розмістити 3-5 тисяч глядачів. Тобто це будівля не стільки для спортивних команд, скільки для мешканців міста. Тому відсутності внутрішньої мотивації для мера чи депутатського корпусу я не бачу. Кожен знайде свою улюблену команду, тим більше, що є «Говерла», «Ураган», думаю, відродиться волейбольний «Факел», є амбіції в гандбольних, хокейних команд, розвивається теніс. Якщо навіть залишити збоку спорт, то найбільший концертний зал Івано-Франківська, драмтеатр, має до 1000 місць. Думаю, це стримує багатьох зірок від поїздки до нашого міста.

Але коли Віктор Анушкевичус заявив, що може відібрати землю у приватного капіталу, така фраза мене насторожила. В такому разі інша сторона природно захоче захистити своє право власності, й це може перейти у затяжний процес. Тому боюсь, щоб це не було сказано лише тому, що зібралося багато людей, і вони хотіли таке почути.

Ще одне цікаве формулювання мера – віддати землю НФК «Ураган». Стратегія розвитку нашого клубу наразі не передбачає утримання великого Палацу спорту для суспільних інтересів. Інвестиції клубу підуть на розбудову тренувальної бази, де була б можливість займатись юними ураганівцами. Ми завжди будемо допомагати лобіювати цей процес, аби залучити кошти держави чи громади, можливо, допоможемо профільними речами з енергозабезпечення. Але бути генеральним інвестором – це нереально.

Мені здається, що об’єктивнішим був Олександр Сич, коли сказав, що готовий зустрітися на нараді з усіма зацікавленими сторонами. Думаю, ми приймемо в ній найактивнішу участь.

— Зі званням чемпіона «Ураган» отримав право на виступ у Кубку УЄФА. Заявка вже подана?

— Так. Тепер необхідно запросити інспектора, щоб він оглянув нашу споруду і дав чітке бачення, що потрібно зробити, аби Івано-Франківськ прийняв один з етапів цього турніру. Тоді ми все порахуємо та чесно скажемо, чи зможемо це зробити, чи будемо їхати на матчі до інших держав.

— На церемонії нагород­ження «Урагану» ви згадали про плани створення дитячої футбольної академії. Розкажете детальніше?

— Усі українські команди стикаються з проблемою відсутності ринку українських гравців. Лише луганський «ЛТК» останнім часом є джерелом поповнення молодими кадрами, бо вони пішли шляхом створення своєї академії. Є школи ще при кількох клубах, але цього мало.

Я бачу це як певну інфраструк­туру, де працював би фаховий тренерський склад, щоб були селекціонери, які б їздили Україною в пошуку талановитих дітей. Можливо, будуть залучатися фахівці з Росії, Іспанії, Бразилії. Буде багато складних організаційних моментів, але шлях долає людина, яка йде, а не просто про це думає.

— Звучить сильно, але фантастично…

— Добре, поговоримо про фантастику. Коли людина займає якусь впливову посаду і будує плани відносно громади чи бізнесу, тут, власне, не можна бути скромним. Треба ставити масштабні плани. Якщо цього не робити, то в бізнесі можна все життя торгувати «семечками», а при владі – вічно робити ямковий ремонт доріг та латати каналізацію. Потрібно мислити та мріяти масштабно. Саме цього не вистачає деяким нашим людям, які мають масштабні посади, а мислять, вибачте, дріб’язково.

— Які плани має «Ураган» на наступний сезон?

— Ми вже обговорили це з головним тренером. Деякі гравці, в яких закінчилися контракти, покинуть команду, з деякими ведемо переговори про продовження угод. Декого ми вже придбали. У заявочному списку точно буде наш молодий вихованець Тарас Королишин. До Кирила Ципуна приєднаються два молоді воротарі. Також буде підсилення із Бразилії. Найближчими днями ця інформація з’явиться на офіційному сайті «Урагану».

З 5 липня команда відправиться на перші тренувальні збори в Кароліно Бугаз. Потім 24 липня до команди приєднаються бразильці, і всі разом вони вирушать на другий збір до Польщі та товариський турнір. Зараз вже ведемо переговори з чемпіоном Росії московським «Динамо» про серію спарингів у серпні, щоб подивитися на рівень, вищий за український футзал, адже потрібно готуватися до Кубка УЄФА.

Також «Урагану» не вистачає генерального директора, тобто людини, яка би зранку до вечора займалася тільки розвит­ком клубу. Думаю, що протягом двох тижнів ми цю людину представимо.

Крім того, не вистачає ще одного партнера, який би долучився на правах генерального партнера і робив інвестиції в інфраструктуру, розвивав команду європейського взірця. Тому що, на жаль, наші клуби починають відставати від закор­донних: бельгійських, іспанських, італійських. Тому запрошую всіх охочих до перемовин. Готовий поступитися навіть посадою президента – головне, щоби прийшла людина, яка вірить і любить цей вид спорту.