Тетяна Соболик Про стихійну торгівлю в Івано-Франківську говорять давно. У міськвиконкомі 26 серпня відбулася нарада всіх, хто бодай якось може вирішити це питання. Начальнику міського управління торгівлі Ігорю Витриховському ледь не щотижня доводиться за це відповідати.
— Пане Ігорю, складається таке враження, що стихійна торгівля була й буде завжди. То чи реально побороти цю проблему?
— Я сподіваюсь, що результати наради будуть позитивними, оскільки ми зібрали і директорів ринків, і представників громадського формування «Штаб», і основу-основ — представників міліції. Бо саме міліція має займатися стихійною торгівлею, яка є порушенням громадського порядку. А управління торгівлі, як влада, має допомагати міліції: виділяти кошти, створювати умови праці для продавців тощо. Ми створили 16 ринків у Івано-Франківську: великі, малі, змішані. Таким чином зараз є 700 вільних місць, із прийнятним ринковим збором, де можна йти і торгувати. Але людям вигідно торгувати стихійно. От, наприклад, вулиця Привокзальна, там ринку немає, тому людина, яка там торгує, нічого нікому не платить. До речі, цим би мала займатись і податкова поліція. Це їхній прямий обов’язок, адже людина таким чином уникає сплати податків.
— То що має робити у цьому напрямку управління торгівлі?
— Управління торгівлі має зробити організаційне забезпечення, звернутися до генерала, щоб допоміг міліції, якщо треба, знайти транспорт (бо в нас свого теж немає). Зрештою, я розумію, що має бути надзвичайно тісна співпраця органів влади і міліції. Але якщо з одного боку робиться все, а з іншого — проходить повз, то, безумовно, що результату не буде. Основне — це те, що ми всі хочемо, аби місто було чистим. Бо всі кажемо, що воно європейське, ми його щиро любимо, але все це — тільки слова, а треба зробити порядок.
— Тож, певне, варто говорити й про те, щоб люди не купували на цих місцях. Якщо не буде попиту, торговці самі підуть з вулиць на ринки?
— Питання стоїть правильно. Я особисто на стихійний ринок не хожу. Купую лише там, де є сертифікат якості. Бо, не дай Боже, можна й отруїтися. Скільки було таких випадків — отруєння кавунами чи ще чимось. Треба купувати або в магазині, або на ринку, де все контролюється відповідними органами. А тут люди торгують на землі, де порох і бруд. Тому навіть людина, яка там купує, має відчувати сором, пам’ятати про елементи духовності.
— Чим ще займається управління торгівлі?
— Ми повинні висувати правила гри. Тобто готувати відповідні рішення на розгляд профільної комісії, виконком, сесію. От, наприклад, різнороздрібна торгівля: морозиво, квас, поповнення мобільних телефонів. Бізнес хоче платити гроші і торгувати. Тож ми повинні створювати правила гри, аби йшли гроші до бюджету і підприємцю було нормально працювати.
— Яка у нас ситуація з продажем шаурми, це незаконно?
— Перед тим, як відкрити літній майданчик, підприємець йде у санепідемстанцію, там погоджує асортимент. Шаурму вони не погоджують, тож не повинні нею й торгувати. Тому санстанція повинна це контролювати. Звісно, що за все має відповідати підприємець, який або організував цей продаж, або віддав у суборенду. Але контроль має тримати санстанція. Якщо вона їх штрафує, то повинна давати нам копію цього документа — так ми зможемо винести це питання на виконком і позбавимо цього підприємця дозволу на торгівлю. Тож наступного року той підприємець торгувати вже не буде, бо він порушник. Окрім цього, ми займаємося тендерами та промисловою продукцією.
— Час від часу влада згадує про питання продажу риби біля Ратуші…
— Це теж є порушенням громадського порядку. А дільничний, до речі, отримує гроші за свою роботу. Тож, починаючи від убивства і закінчуючи стихійною торгівлею, саме він має відповідати за те, що робиться на його дільниці. А я не маю права навіть підходити до цієї людини, бо це ж не підприємець, а чоловік, який ловить рибу, сушить її та торгує нею. До речі, я вже до нього підходив і пропонував вирішити питання через управління архітектури, щоб поставити там павільйон, але йому це не вигідно. Зрештою, це вже друге питання, а перше — це те, що люди не знають, яку рибу їдять, бо хтозна, чи та риба є якісною.
— На нараді ви згадували, що не стрималися і порозкидали тую рибу…
— Я йшов 24 серпня на мітинг. Бачу — він торгує, навіть попри те, що я його попереджав, аби на свята його не було. Тоді я йому так і сказав, що личило би вдягти вишиванку, або хоч просто сорочку і піти святкувати. Бо День незалежності, а він тут стоїть — брудний, з поломаним столом і з п’ятьма кілограмами риби та й торгує на середині тротуару. Хіба ж личить українцю таке робити? Тому мене це трохи, м’яко кажучи, збентежило. Чому от в людей така низька свідомість, яка зовсім неадекватна до свята? Треба ж якось виховувати. Ми ж з ним говоримо вже роками, і не допомагає. Певне, є якась сила, яка його підтримує.
— Біля літніх майданчиків обіцяли поставити біотуалети і не поставили. Що нині із цим питанням?
— Підприємці вирішили по‑іншому. Бо не всі 20 людей, які сидять на літньому майданчику, одразу хочуть в туалет. Тому вони укладають договір з конкретними підприємцями, які пускають клієнтів до свого туалету. Наприклад, у центральній частині міста люди отримують жетони, по яких і ходять у туалет. Кожного вечора вони між собою розраховуються. Всі — 61 об’єкт — представили нам укладені договори. Якщо є факти, що підприємці не пускають у туалет, то треба їх називати, і ми позбавлятимемо їх права торгувати.
— Наостанок таки повернімося до стихійної торгівлі: якщо це питання міліції, то чому на вас летять усі «шишки» від мера?
— Бо я такий є… Попередній мер теж казав: та поможи місту. Міліція ж не підпорядковується меру, а когось же треба питати, тому й питають з торгівлі. Хоча ні управління торгівлі, ні працівники «Штабу» не мають права цим займатися — лише міліція. Виглядає так, що я маю великий авторитет і можу з цим впоратися. Тому я цим горджуся.
Comments are closed.