Маршрутний переворот

Конфлікт івано-франківської міської влади та приватних перевізників зайшов у глухий кут. Останньою краплею стало засідання виконкому минулого четверга, 15 травня. Перевізники сподівалися, що на ньому, нарешті, розглянуть їхнє питання життя та смерті – про збільшення тарифу, тож усією громадою навідалися на засідання. А те питання навіть не внесли у порядок денний. Під вигуки «Ви з нас знущаєтеся» і «Мер не має слова» вони покинули зал і оголосили страйк.

Два дні франківці жили без маршруток – хто краще, хто гірше, але прожили.

Міський голова Віктор Анушкевичус назвав акцію маршрутників шантажем і пригрозив розірванням договорів. У неділю автобуси поїхали містом. Але виявляється, це далеко не кінець історії.

Дві з плюсом умови

«У неділю перевізники вийшли на маршрути, бо поставилися з розумінням до пасажирів, вони ж не винні, винна влада, – каже голова асоціації перевізників Івано-Франківська Василь Бамбуза. – А з владою ми так ні про що й не домовилися».

За його словами, асоціація вже підготувала лист на ім’я міського голови про майбутній страйк. Каже, те, що було у п’ятницю та суботу, страйком назвати не можна, адже для цього потрібна певна процедура. Тож офіційно цих два дні маршрутки були на техобслуговуванні.

«А тепер, якщо 27 травня виконком не прийме рішення про підняття тарифу, то 28-го ми вже страйкуємо конкретно», – запевняє Бамбуза.

У перевізників є дві умови. Перша – це підняття вартості проїзду до 3 грн. Друга – зменшити час безлімітного перевезення пільговиків на три години: замість з 10:00 по 16:00 поставити 11:00-14:00. А на додаток – аби право на це мали тільки пенсіонери за віком, тобто лише жінки після 55 років і чоловіки після 60.

Як каже Василь Бамбуза, про виконання цих вимог уже було домовлено з міською владою, саме вони були прописані у запропонованому на виконком рішенні, яке так і не розглянули.

«28 квітня по тарифах пройшли громадські слухання, – продовжує голова асоціації. – Я маю відповідь від мера, що питання буде розглядатися на виконкомі 15 травня. І що? Там не було ані міського голови, ані секретаря міськради. Заступник мера Зіновій Фітель поставив на голосування – чи взагалі включати наше питання у порядок денний? Голосів не вистачило. Тоді він запропонував перерву на 10 хвилин, аби поговорити з представниками перевізників. А я кажу: «Навіщо? Нехай усі слухають, що ви хочете сказати!». Його відповідь – то ми взагалі це рішення не будемо розглядати. І все – ми встали й пішли».

Перевізники кажуть, що їм уже увірвався терпець, бо влада просто не хоче їх чути. Тему тарифів піднімають ще з 2012 року. А ціни ростуть, особливо на паливно-мастильні матеріали, особливо в останні місяці.

«Якщо люди взяли автобуси в кредит, коли долар був по 5 грн., то зараз він по 11, – каже Бамбуза. – А як тут заробиш? Є хороші маршрути, але є й такі, де по 300 грн. на день заробляють. Це ж треба місяць працювати, аби купити два колеса! А ще потрібно ремонтувати автобус, масло міняти, заправляти. Ми зробили свої розрахунки, яким би мав бути рентабельний тариф. По деяких маршрутах виходить і 4-4,5 грн. Але ж ми не просимо так багато. Розуміємо, що людям буде важко. Але ми вже два роки просимо».

Нас врятують єврогроші

Поки що міська влада впертістю не поступається збідованим перевізникам. У п’ятницю, 16 травня, на брифінгу міський голова Віктор Анушкевичус заявив, що поле для переговорів відкрите, але шантажем їх не перемогти. «Якщо так піде й далі, то будемо робити конкретні кроки, аж до розірвання договорів і проведення нового конкурсу, – пригрозив мер. – І в умовах нового конкурсу кількість перевізників буде суттєво зменшена. Беремо курс на те, аби збільшувати у місті кількість великогабаритного транспорту й розвивати КП «Електроавтотранс».

Вже у вівторок на нараді в міського голови стало відомо, що на усіх перевізників, які не виходили на маршрути, складені акти про порушення договірних зобов’язань.

Як пояснює директор департаменту комунального господарства, транспорту та зв’язку Михайло Смушак, це може стати підставою для розірвання угоди. Правда, ще потрібні три задокументовані факти порушення. У двох перевізників це якраз і є третє порушення, тому цілком можливо, що ми їх на маршрутах більше не побачимо.

Щодо самої вартості проїду в маршрутках, то Смушак визнає – у Франківську вона таки найнижча по Західній Україні. У решті обласних центрів тариф – 2,5 грн., у Львові – 3 грн. Тож піднімати будуть. Хоч і не настільки, як просять перевізники.

«У рішенні, яке мав розглядати виконком, ішлося про 3 грн. і скорочення часу безлімітного перевезення пенсіонерів до трьох годин, – каже Михайло Смушак. – Моя суб’єктивна думка, що тариф буде максимум 2,5 грн., а перевезення пільговиків залишиться без обмежень. І цього добилися перевізники своїм страйком».

Плюс до цього міська влада таки хоче замінити частину приватників комунальним транспортом. Якщо нині КП «Електоавтотранс» обслуговує до 20 % перевезень, то у перспективі цю частку хочуть підняти аж до 70 %. Щоправда, у перспективі на кілька років.

Уже зараз працюють над тим, аби взяти у лізинг 3-4 великі автобуси. «Є компанія, яка пропонує це місту, – говорить директор департаменту. – Вартість одного такого автобуса – 900 тис. грн. Звісно, це питання ще має прой­ти як мінімум виконком, тому на 100 % сказати не можна, чи так буде».

Паралельно із тим працюють над залученням дешевих кредитних коштів від Європейського банку реконструкції та розвитку. І то не мало, не багато – а на 40 нових тролейбусів і 30 автобусів. Тролейбус коштує 1,8 млн., автобус – 1-1,5 млн. грн.

«Якщо брати кредит в Україні, то ставка 20 % і більше, а там 3-5 %, – пояснює Смушак. – Ці гроші будуть залучатися під інвестиційну складову. Ті автобуси, що поїдуть, вже зароблятимуть кошти».

Як каже директор департаменту, саме в тому напрямку має рухатися місто, але це не означає, що вже завтра замість маршруток по Франківську поїдуть комунальні автобуси і тролейбуси. Ті приватники, які працювали нормально, возитимуть пасажирів і далі, а перехід на комунальний транспорт відбуватиметься поступово.

Підняли хвилю

Два дні без маршруток викликали цілу хвилю обговорень і серед самих франківців. Найбільш оптимістичні відзначали, що містом можна й пішки ходити. А без маршруток – і заторів менше, і повітря чистіше. Найбільш принципові пропонують відповісти перевізникам тим же – оголосити бойкот. Пригадали всі претензії, які вже не один рік лунають у бік маршрутників – хамство водіїв, паління в салоні, порушення графіка, розмови водіїв по мобільному і т. д. Тож народ зараз організовується у соцмережах, аби своїми силами хоча б спробувати навести лад у тій справі. Закликають – бачиш порушення, пиши скаргу в департамент комунального господарства. Крім того, шукають шляхи, як би то відправити до перевізників перевірку з податкової…

З іншого боку почали лунати скарги на перевізників від самих водіїв. Поки що несміливі, з проханням не називати імен, але процес пішов.

«Ніхто не розуміє, в яких умовах ми працюємо, – розповідає один із них, Сергій. – Цілий день, у дві зміни. Власник ставить план, який ти маєш виконати. Увечері я маю здати йому 450 грн., плюс заправити машину – це ще десь 550-600 грн. Усе, що лишилося, – моє. В середньому на день виходить 150 грн., але це ж треба працювати без обіду, навіть у туалет нема коли сходити. Буває, що ввечері в мене в кишені лишається 50 грн., але власника це не цікавить».

З оформленням на роботу також проблеми, каже Сергій. Якщо хочеш офіційно, то власник ставить умову – «ти мені будеш повертати ті 300-400 грн. податку, який я за тебе плачу». Про якісь лікарняні, відпустки чи іншу «соціалку» взагалі нема що говорити.

«Нас не вважають за людей, – скаржиться водій. – Починаєш щось вимагати, то власник може просто повісити на твій автобус оголошення, що потрібні водії. І каже – йди, на твоє місце вже є купа народу… Вдень я вислуховую від пасажирів, що я такий-сякий, а ввечері – від власника. То страшні умови роботи, але поки що водії про це не говорять, бо бояться втратити роботу».

У будь-якому разі в житті івано-франківських маршруток назрівають зміни. І було б дуже не зле, якби вони стосувалися не лише збільшення вартості проїзду, але й відповідальності перед людьми – і перевізників, і влади.