Про будівельні афери десь там у Києві, про той самий «Еліта-Центр» усі вже наслухалися. Втім, буває подібне й на Прикарпатті. У нас також є люди, які вклали в житло важко зароблені за кордоном гроші, а навзаєм отримали лише головний біль.
Житло належить банку
Як каже пані Лілія (прізвища просила не називати), у 2008 році у центрі смт Богородчани вона побачила величезне оголошення про продаж квартир у новобудові від ПП «Ольва». Підприємство представляв сам керівник — Василь Гоголь. Вони зустрілися, оглянули приміщення по вул. Грушевського, 2 / 1 у Богородчанах і купили його. Але — за попередніми договорами. «Він їх нотаріально не посвідчував, — каже жінка. — На той час багато забудовників в області так робили, тому нас це не здивувало».
Втім пізніше мешканці неодноразово зверталися до забудовника з проханням укласти основний договір купівлі-продажу. Паперів не отримали, натомість їм дали ключі від квартир. Тому вони почали облаштування помешкань. Будинок здали в експлуатацію, як каже пані Лілія, у напівнормальному стані — лише з власної квартири вона винесла 60 мішків будівельного сміття.
«Мало того, Гоголь приховав від нас той факт, що незавершене будівництво вже перебуває в заставі банку, — зазначає жінка. — Інакше ніхто б не ризикнув інвестувати туди свої кошти. З’ясувалося, що то людина недобросовісна, без жодних моральних принципів, просто брехун. Він обманював не лише нас, а й інших людей, в іншому бізнесі».
Отже, 30 вересня 2011 року до будинку прийшли представники служби безпеки банку «Надра» та повідомили, що 20 із 60 квартир є у них в заставі.
«Гоголь чітко прописав, які квартири в заставі, — говорить пані Лілія. — А решту продав державі як соціальне житло. Хоча отримали їх небідні люди: суддя, прокурор, посадовці з МВС, МНС, СБУ. Було там кілька квартир і дійсно для тих, які потребують житла».
Жінка наголошує, що серед тих 20 мешканців, із ким так безсовісно обійшовся забудовник, не було жодного бізнесмена. Лише заробітчани, які перед тим тяжко заробляли гроші в Росії, Італії, Польщі, Португалії…
Недавно горе-забудовник помер. Діагноз — цироз печінки. Хоча, як каже пані Лілія, помер він скоріше через людські прокльони, які даремно не проходять.
Цю будову обіцяють закінчити у 2014 році
На жаль, нам не вдалося поговорити із представниками банку «Надра». В Івано-Франківському обласному відділенні кажуть, що не мають права самі говорити зі ЗМІ. А Київ мовчить. Направили запит — чекаємо.
Втім, неофіційно нам таки вдалося поспілкуватися з працівниками банку. Дізналися, що Василь Гоголь заборгував банку 7 млн. грн. У цю суму входить і основне тіло боргу, і штрафні санкції. Щоб отримати ці кошти, банк зараз вишукує інше майно, яке належало підприємцю, аби реалізувати його на торгах. І таке майно начебто є. За словами банкірів, усі розуміють ситуацію, в якій опинилися люди, тому забирати в них квартири будуть лише в крайньому разі. Проте, все можливо.
Усі в одному човні
У тому ж 2008 році мешканка Івано-Франківська Наталія Коцеруба інвестувала власні кошти в житло від будівельної компанії «Арс-Дім».
«Найменша площа, яку мені запропонували, була на Хіміків, 15. Ми підписали договір на 33,6 м2, — каже жінка. — От, були гроші, ми їх вклали, заплатили одразу всю суму — 125 тис. грн. Через півроку нам повідомили, що будувати там не будуть, а об’єднують два будинки — Хіміків, 13 і 15 — в один. Усіх людей переводять туди».
Вона переуклала договір на вул. Хіміків, 13. Але й там, розповідає пані Наталія, забудовник передумав будувати. Адже скоро запропонував переукласти договори на будівництво на Галицькій, 118 (друга черга). І, як каже жінка, в результаті тих переукладань договорів площа найменших квартир у запланованих будинках збільшилася. Відповідно зросла вартість житла. Тож тепер вона ще й боргує забудовнику 45 тис. грн.
«У договорі щодо Хіміків, 13 йдеться, що він повинен здати будинок не пізніше 30.09.2010 року, — каже Наталія Коцеруба. — А у другому договорі — по Галицькій, 118, де площу збільшили до 56 м2, — вже на рік пізніше».
Будинок так і не збудували. Нині жінка не вірить обіцянкам, що все буде закінчено у 2013 році. Крім того, обурюється повідомленням забудовника про готовність об’єкту на 42%. Адже, за її словами, забудовник об’єднав для цього два об’єкти — один майже добудований під’їзд, який навіть не примикає до «нашого», і другий, до якого власне й має стосунок Наталя Коцеруба та 40 інших сімей — а там лише фундамент, цоколь і перший поверх.
Загалом мешканці заплатили «Арс-Дому» приблизно 7 млн. грн. Пані Наталя нині підозрює, що будувати ніхто й не планує. Та й договори, за її словами, складені так, що забудовник ніби й нічого людям не винен. Бо купували вони навіть не квартири, а облігації…
За словами керівника будівельної компанії «Арс-Дім» Віктора Рудницького, серед 40 інвесторів у нього просто є два «панікери», які не хочуть чути те, що він говорить.
«Ми будуємо один будинок, — пояснює Рудницький, — але один під’їзд не потребував відселення, тому він «виріс» швидше. Інші відстають, тому що ми побудували «під ключ» чотири приватні котеджі, аби відселити мешканців, які там жили».
Таким чином, каже Віктор Рудницький, стан у 42% готовності об’єкта, який зафіксувало ОБТІ (показує документ — Авт.), є правдивим. Адже будівництво там ведеться безперервно. Інша справа, що не з такою швидкістю, як усім би хотілося.
Рудницький запевняє: цей будинок наразі залишився останнім довгобудом його компанії. Зараз доробляють дев’ятий поверх по Надрічній, 2В, а потім одразу перейдуть на Галицьку, 118. Підтвердженням цього, каже, є те, що з 2008 року компанія щороку здає в експлуатацію по одному будинку. А закінчення цього будівництва вони планують на кінець 2014 року. Хоча, якщо люди доплатять борги, то буде швидше.
«Я робив збори та пояснював, що заборгованість людей по цьому будинку — 2 млн. грн., — продовжує Віктор Рудницький. — Якби вони поділили свою заборгованість на 10 місяців і щомісяця погашали одну десяту, то будинок уже стояв би. Якщо не хочуть платити, то я не вимагаю, але принаймні хай не заважають. Бо ми з ними в одному човні, який вони розхитують».
Забудовник просить не панікувати та обіцяє, що закінчить будинок у будь-якому разі, бо ресурси в нього є.
Переговори – тільки письмово
Ці два приклади не є винятками. Насправді сьогодні значно більше людей опинилися в ситуації, коли вони ніби мають житло, а нібито його й нема. Досить часто це стається тому, що клієнти не звертають особливої уваги на юридичні «дрібниці».
За словами юриста ПП «Івано-Франківська правнича агенція» Наталії Вінтоняк, перш ніж купити квартиру, мешканцям необхідно дізнатися якомога більше про забудовника. Основні відомості, каже вона, можна отримати в Єдиному державному реєстрі, де інформація доступна для всіх. Якщо забудовник мав судові справи, то їх можна знайти в Єдиному реєстрі судових рішень.
Також необхідно ознайомитися з установчими документами фірми. Це — статут, виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців; довідка з Єдиного державного реєстру підприємств, організацій, установ; довідки з податкової про взяття на облік платника податків за формою 4‑ОПП; повідомлення з Пенсійного фонду України про взяття на облік платника єдиного соціального внеску; ліцензія на проведення будівельної діяльності.
«Укладаючи договір, — продовжує юрист, — необхідно звертати увагу на його умови, зокрема, на предмет договору, умови виконання, термін закінчення будівництва, здачу в експлуатацію, оформлення права власності, порядок розірвання договору, порядок повернення сплачених сум, відповідальність за порушення умов договору, санкції в разі невиконання зобов’язань тощо».
За словами Наталії Вінтоняк, часто трапляються випадки, коли в умовах договору про дольову участь у будівництві, в частині відповідальності за невиконання умов договору, сторони ставлять у нерівні умови. Тобто, за невчасну здачу будинку в експлуатацію передбачено, що забудовник має заплатити мізерний штраф. А от за невчасну оплату для інвесторів штрафні санкції — максимальні…
Як каже юрист, є певні ризики й для попередніх договорів, не посвідчених нотаріально. Адже за законом, попередній договір купівлі-продажу квартири «має бути укладений у письмовій формі з обов’язковим нотаріальним посвідченням». Якщо ж нотаріального посвідчення не було, то в суді цей договір буде вважатися «нікчемним правочином» (юридичний термін). Суд його просто не визнає.
«Проте, якщо одна із сторін ухиляється від нотаріального посвідчення договору, то покупцю квартири необхідно звернутися до суду з позовом про визнання договору дійсним», — зауважує Наталія Вінтоняк.
Якщо домовленість сторін підтверджується письмово, то суд може визнати такий договір дійсним. Відтак юрист радить вести усі переговори письмово. І зберігати абсолютно всі документи. Тоді в майбутньому їх можна буде долучити до справи, якщо дійде до суду.
Проте, суд — це вже остання інстанція. Краще таки ретельно вивчати ситуацію до того, як викладати гроші чи підписувати папери. Бо квартира, погодьтеся, то не кіло бульби на базарі.
Comments are closed.