До редакції «Репортера» звернулася голова будинкового комітету будинку на Вовчинецькій, 174 Леся Самусенко. Жінка пожалілася, що мешканцям цього дому вже роками доводиться жити у нестерпному смороді з підвалу, а добитися від комунальників, щоб із тим щось зробили, ніяк не можуть. Аби переконати, запрошує в гості.
Легкий запах відчувається ще за рогом будинку, а за кілька кроків до під’їзду він стає доволі набридливим. «То ще зараз нічого, бо зранку провітрили, — сміється пані Леся. — А як тільки встаю, то чую запах у себе в коридорі. І це при тому, що живу на дев’ятому поверсі».
«Ми все літо відкривали двері, вікна й вихід на дах, аби воно хоч трохи виходило, — каже заступник голови будкомітету Роза Іваночко. — Подивіться, скільки тут мушок і комарів». Справді, низ стіни аж почорнів. «То все від підвалу, а точніше — від лайна, яке розлилося у ньому», — говорять жінки.
Коли відчиняють двері у підвал, запах стає просто жахливим. «Ви до тієї калабані не дійдете, не зможете, — каже пані Леся. — У нас тут сусіди з шостого поверху не так давно ремонт робили, то треба було відключити воду по стояку. Їхній майстер натягнув на ноги два пакети для сміття та все одно вернувся з півдороги. Каже, там суцільна чорна багнюка». Точно, не дійшла.
І живуть люди у такому смороді вже доволі давно. Поселився він тут років зо сім тому. «Коли почало смердіти, стали ходили по інстанціях, — розповідає Леся Самусенко, — врешті-решт, довоювалися — нам це розкопали та знайшли, що роздавилася труба, яка з’єднує будинковий злив і дворовий. Замінили ту трубу. Та поки ми воювали, все те зливалося у підвал. І так там і лишилося. Почали ходити в ЖЕО — щоб вичистили. Нам сказали, що воно висохне та смердіти не буде. І так у нас періодично: прорве каналізацію — доливається і смердить, прорве водяну трубу — розмішує і смердить».
Після епопеї з жеком у мешканців почалася історія з ЄРЦ. «Ще десь у травні цього року зверталися до них, — каже пані Леся. — Прийшла комісія, запустили сантехніка, він посидів-посидів і сказав, що нічого немає».
«У кінці серпня знову почало нестерпно смердіти, — підхоплює Роза Іваночко. — Подзвонили у ЄРЦ, ті кажуть, дворова каналізація. Викликала аварійку, ті подивилися і сказали — люки чисті, то будинкова. Потім таки прийшли з ЄРЦ, щось там залатали, почистили. Через тиждень історія повторилася один в один».
Жінки запевняють, їм сказали, то підвал ніхто чистити не буде, бо треба міняти самі труби. Та вони й не проти, але попросили кошторис, аби домовитися з рештою мешканців про внески. І донині того кошторису не дочекалися.
У ЄРЦ «Репортер» запевнили: почистити той підвал зовсім не є проблемою. «Мешканцям треба замовити таку одноразову роботу, — каже заступник начальника ЄРЦ Микола Вітенко. — А щодо заміни труб, то десь через тиждень-два ми дамо це у роботу підряднику. Коли говорили з людьми, ті погоджувалися, але треба зробити протокол намірів і т. д. Орієнтовно це коштуватиме 4500 гривень. Тобто 2250 профінансуємо ми, а інша частина буде в рахунок квартплати розкинута між мешканцями».
Але це проблеми не вирішить, переконує Вітенко, бо основна біда — у дворовій каналізації. Саме вона час від часу забивається, люди й далі зливають «це все», а «воно» поступово доходить у підвал. Тож навіть якщо поміняти труби й почистити підвал — історія повториться. А дворова каналізація — то вже до «Водоекотехпрому».
У водоканалі нам повідомили, що ця адреса у них не значиться як проблемна, по ній немає жодних заявок, тож відповідно й робіт по ній не планується. Якщо мешканці хочуть, аби це все перевірили, нехай звернуться до «Водоекотехпрому» з заявою.
Р.S. Коли стаття вже була готова до друку, будинковий голова Леся Самусенко повідомила в редакцію, що до їхнього підвалу якраз приїхали двоє працівників. Тож будемо сподіваємося, що ця смердюча історія таки зрушила з мертвою точки.
