Недавно на урочистому відкритті святкування 350-річчя Івано-Франківська голова обласної ради Олександр Сич пообіцяв, що на найближчій сесії ратушу, яка є окрасою та символом міста, проте юридично перебуває у власності всіх громад області, повернуть громаді міста — іванофранківцям. Що означає цей дарунок? Що входить у майновий комплекс ратуші та що отримає від цього громада?
Міська влада вже давно має амбіції отримати ратушу на свій баланс. Ще за попереднього голови міста Зіновія Шкутяка тут хотіли зробити таке собі світське місце для урочистих засідань, прийому іноземних делегацій і т. д. Були навіть думки зробити у підвалі ресторан із ліфтом, який би вів на другий поверх споруди.
 |
З того часу минуло понад десять років, помінявся міський голова, але амбіції міської ради на ратушу не зникли. Адже мер Віктор Анушкевичус неодноразово звертався до обласної влади із проханням повернути історичну будівлю у власність міста. Як кажуть, стукайте і вам відчинять. Стукають. Може, навіть відчинять. Але чи воно буде добре?
З ремонтом – більш-менш
Відомо, що ратуша, яку ми зараз бачимо, це вже четвертий її варіант. Перший був приблизно у 1666 році, далі її перебудовували. Останню звели у 1935 році. Висота споруди — 49,5 м, загальна площа приміщень — 3091 м2.
Історію чіпати не будемо — «Репортер» писав про це дуже детально. Колись у ратуші була навіть шевсько-кравецька майстерня, але з 1959 року тут розмістили обласний краєзнавчий музей. Зараз тут персоналу — приблизно 35 осіб. І хоч в останні роки деякі приміщення займають приватні підприємства, музей і зараз є головним орендарем історичної споруди.
Аби довести ратушу до пристойного вигляду, її довелося неодноразово ремонтувати — з 1999-го по 2007-й. Як розповідає керівник краєзнавчого музею Ярослав Штиркало, у 1999 році завдяки першому етнічному фестивалю «Родослав» була розроблена вся проектна документація. «Тоді пропрацювали фактично всі напрямки реконструкції та ремонту, — каже Штиркало, — від підведення каналізаційних систем до нової вентиляції, електроосвітлення, ремонту експозиційних, виставкових залів і фондосховищ».
Проте, у 1999 році відремонтували тільки один зал на третьому поверсі, по одному крилу на першому і другому та сходову клітку від першого до третього поверхів. Також тоді зробили зовнішній ремонт всієї ратуші, водопостачання, каналізацію та електрику.
Решту — пізніше. Наприклад, опалення запрацювало аж у 2002 році. Деякі зали спецкоштами музею ремонтували у 2003-2004 роках. А остаточно закінчили ремонт ще через кілька років.
«У 2007 році при допомозі обласної архітектури ми виграли субвенцію з Кабміну, — говорить Ярослав Штиркало. — Кілька експозиційних залів були у страшному стані. А так удалося відремонтувати всі внутрішні та деякі дахові приміщення, які протікали».
Отже, з ремонтом усе більш-менш. Хоча директор музею впевнений: ратушу, як і будь-яку іншу споруду, необхідно регулярно «підлагоджувати» — принаймні, раз на два роки.
Музей та орендарі
Тим, хто не був (або давно не був) у ратуші, певно, слід розказати, що ж там є. Пішли?
На першому поверсі — відділ природи, відділ історії (його зараз доробляють), службові приміщення. Крім того, є орендарі: регіональний туристично-інформаційний центр, турфірма, фотопослуги.
На другому — два виставкові зали, стаціонарна виставка «Побут міста Станіслава» та проект «Врятуймо скарби разом». На третьому — відділ етнографії, архіви, бібліотека. Четвертий і п’ятий поверхи зайняті фондосховищами. На шостому — колекція старовинних скринь і знову фонди. Сьомий і восьмий — сходові марші на оглядовий майданчик.
Не варто забувати і про підвал. Крім майстерні музею, котельні, аквацентру (орендар з акваріумами для рибок), тут ще є порожнє приміщення площею десь у 500 м2. Правда, щоб його використовувати, треба зробити ремонт, а це коштує немалих грошей. «Обласна рада неодноразово оголошувала конкурс на оренду цього приміщення, — говорить Штиркало, — але орендарів так і не знайшли. Зрештою, підвал цікавий тим, що тут збереглися арештантські нари, бо колись там були поліційні арешти».
До речі, у підвалах ратуші, на тих нарах провів свою першу ніч у Станиславові Іван Франко. Але нині не про це.
У підвалі місця багато
Отже, що маємо? Відремонтовані майже всі приміщення, доведені до ладу комунікації, багато різних експозицій і обіцянку віддати споруду на баланс міста. А що зміниться зі зміною власника приміщень?
За словами начальника управління культури ОДА Володимира Федорака, музей зараз динамічно розвивається, а обласна культура має бажання розвивати все й надалі — як експозиції, так і музей. Тож, треба зберегти за музеєм ті площі, які він має зараз. Оскільки інших площ в місті для музею немає, то його треба зберегти саме в ратуші. Тим більше, що згідно з законодавством, усі заклади культури і мистецтва мають бути забезпечені майном і мати відповідну матеріальну базу…
«В ратуші є підвальні приміщення, які не використовуються, — говорить Федорак. — Там потрібно провести величезний комплекс робіт, забрати ґрунт і все зайве, що є у підвалах, зробити капремонт, просушку. Саме ці приміщення місто могло б використовувати у своїх цілях».
Щодо рішення віддати ратушу з обласного на міський баланс з ним ніхто не радився, каже Володимир Федорак. Правда, уже зараз почалися відповідні наради, в яких він бере участь.
«Рішення має бути прийнято не поспішно, а розумно, — підсумовує начальник управління культури ОДА. — Тому що обласний краєзнавчий музей зараз є одним із найбільших музеїв державного значення не тільки на Прикарпатті, а й на території Галичини».
Музей не постраждає?
Голова обласної ради Олександр Сич говорить, що не просто так обіцяв передати ратушу місту, а робив це зважено. Мовляв, перед тим радився із представниками партій, які є в більшості, та головою ОДА Михайлом Вишиванюком. Усі відгукнулися схвально. Втім, аби довести справу до кінця, спершу треба підготувати рішення, потім обговорити його на засіданнях комісій обласної ради, а останнє слово скажуть депутати.
«На сесії вже побачимо, як депутати ставляться до цього питання, — каже Сич. — Чи справді вони шанують столицю нашого краю і чи готові, на відміну від центральних керівних органів держави, зробити солідний подарунок для Івано-Франківська. Зрештою, це навіть не подарунок, а відновлення справедливості».
У чому ж тая справедливість? І невже пересічний іванофранківець дійсно відчує різницю між тим, що було, й тим, що буде?
«Людина — суспільна істота, яка живе у спільноті, — говорить Сич. — Тому ніколи не треба ставити питання, а що конкретно буде мені. Бо тоді суспільство розшаровується на окремі атоми. Бо всі мають вболівати за комплексність міста».
Голова обласної ради зауважив: для депутатів мало запевнень керівництва міста про те, що музей не постраждає. Відтак, нині опрацьовується питання з юридичного боку. А в момент остаточного прийняття рішення область пропонуватиме підписати угоду про те, що чинний обласний краєзнавчий музей збереже за собою оренду на тих умовах, які він сьогодні має, на наступні 49 років.
«Якщо ратуша є символом Івано-Франківська та перебуває на його території, — підсумовує Сич, — то зрозуміло, що місто зацікавлене в тому, щоб зробити її ще привабливішою. А ми будемо тільки раді, якщо місту вдасться це зробити».
До речі, Віктор Анушкевичус вважає, що наразі рано говорити про використання ратуші містом. Мовляв, спершу треба прийняти усі відповідні рішення. Однак, вже обіцяє, що адміністративних приміщень і кабінетів у ратуші не буде.
«Це історична будівля, покликана бути символом міста та зберігати його історію, — говорить мер. — Тому, швидше за все, там і надалі залишиться краєзнавчий музей. Зокрема, буде створений ще й музей Івано-Франківська. А можливо, в одному з приміщень створять залу для урочистих церемоній та офіційних прийомів, якої місто наразі не має».
Усе це звучить добре, але є кілька запитань, на які сьогодні немає відповіді. Звідки місто візьме гроші на ремонт того підвалу чи обладнання залів для церемоній? Чи ратуша сьогодні є найголовнішою для Франківська, а дороги, наприклад, можуть і зачекати? І якось не дуже тішить оте мерівське «швидше за все» стосовно того, чи залишиться там краєзнавчий музей…
