У всьому світі 1 грудня — день боротьби зі СНІДом. Відомо, що Україна вже давно стала одним із лідерів по темпах зараження ВІЛ-інфекцією. Наша область не є винятком. Проте досі шириться багато міфів про ВІЛ/СНІД, і для багатьох залишається таємницею, що, заразившись вірусом, можна не захворіти, а при самому захворюванні є препарати, які продовжують життя.
Другі ззаду
Основним пунктом, де на Прикарпатті роблять тести на ВІЛ, є обласний центр профілактики ВІЛ-інфекції і боротьбі зі СНІДом при інфекційній лікарні. Саме сюди звозять матеріал на обстеження з усієї області. «За дев’ять місяців 2009 року ми обстежили 59 631 особу, — каже головний лікар центру Роман Остяк. — Контингент: вагітні, донори, особи, які хочуть знати свій ВІЛ‑статус для виїзду за кордон. Крім того, є ще одна група — повії, наркомани і т.д.».
За результатами моніторингу, в області зараз налічується 3 тис. хворих. На диспансерний облік (лікарі не мають права насильно брати на облік і навіть звертатися до хворих) — 428 чоловік. Таку різницю Роман Остяк пояснює тим, що є люди, які вже стоять на обліку, а коли вони заходять у медичний заклад, їм пропонують пройти обстеження на ВІЛ/СНІД. Таким чином один хворий може мати п’ять підтверджень.
Втішає те, що на сьогодні область займає друге місце ззаду з поширення ВІЛ/СНІДу по Україні.
Помилка тесту
Бути ВІЛ-позитивним може кожен із нас, навіть не здогадуючись про це. Ті дні, коли вірусом заражалися переважно наркомани, гомосексуалісти та повії, давно минули. Факти неспростовні — за дев’ять місяців 2009 року 52 % хворих — ті, що заразилися статевим шляхом внаслідок незнання.
Нині до центру звертається багато людей, найчастіше молодь. Роман Остяк каже: «Молодий вік — найбільш активний, через це всі проходять. Тішить, що молодь обізнана з цієї проблемою, усвідомлює її та, якщо були випадкові контакти, звертається до нас».
«Обстеження на ВІЛ має проходити кожна людина хоча б раз на рік, якщо, звісно, вона думає про себе і про свою родину», — каже Ольга Прокоф’єва, завідувач лабораторного відділення діагностики ВІЛ-інфекції.
Аналіз на ВІЛ — безкоштовний. Свій результат можна дізнатися протягом однієї доби. Щоправда, тільки в тому випадку, якщо він негативний. Якщо ж аналіз позитивний, вам скажуть, що кров ще на дослідженні. Втім, не варто панікувати. «Якщо виявляють випадки позитивного аналізу на ВІЛ, то проводять лабораторні дослідження. І тільки на їх основі уже ставлять діагноз ВІЛ, — розповідає Ольга Прокоф’єва. — Лише після цього можна говорити, що людина інфікована. На першому етапі ми не маємо права казати людині про це, адже є різні стани, при яких можуть бути позитивні реакції».
Ліки є
Діагноз — ще не смертельний вирок. ВІЛ — це хронічне захворювання, від якого людині не позбутися, як, наприклад, діабет чи гіпертонія. Їх не можна вилікувати, але можна лікувати.
Хворим на ВІЛ, які стоять на диспансерному обліку, призначають антиретровірусну терапію. Людина має приймати цю терапію кожного дня — якщо почав, то уже пожиттєво. «Сама терапія дає ряд побічних ефектів, — каже Роман Остяк, — хворий себе не дуже комфортно почуває, починаючи від печії, болю в животі, аж до того, що падає гемоглобін, еритроцити, лейкоцити».
Але АРТ-терапія дає змогу зменшити вірусне навантаження в крові, хворі стають умовно безпечними — можуть не завжди передавати ВІЛ навіть при статевих контактах.
До речі, АРТ-терапія також безкоштовна.
Не фатально
Заразитися ВІЛ — ще не означає захворіти. Буває всяке: медики, які мали контакт з кров’ю хворого; діти, які вкололися в пісочниці знайденим шприцом; люди, які мали випадковий секс з підозрілим партнером.
Тут основне — оперативність. Протягом 72 годин (найкраще, в перші 36) від випадку треба звернутися в центр. Якщо є можливість, то варто принести шприц чи привести партнера — їх обстежать.
Людину, яка звернулася, одразу ж «посадять» на АРТ-терапію. «Якщо потім аналізи покажуть, що вона не була заражена, то зразу знімаємо. Якщо зараження відбулося — людина перебуватиме на ній протягом місяця, — каже Роман Остяк. — Вважається, що ймовірність того, що людина не захворіє, — 100 %. Але кожен організм має свої особливості, тому точно сказати не можемо».
Інфікована мама
Обстежують на ВІЛ і всіх вагітних жінок. Адже при вчасному втручанні лікарів велика ймовірність того, що дитина народиться здоровою. Зараз по області близько 9 % дітей від числа тих, хто народжений ВІЛ-інфікованими матерями, народжується хворими.
«Це пов’язано перш за все з тим, що народжує контингент соціально не благополучний. Приходять на пологи, і, коли швидкими тестами виявляють ВІЛ, призначають екстрену профілактику, яка не зажди є ефективною, — розповідає Роман Остяк. — Вагітна має від 12 тижнів стати на облік, якщо вірусне навантаження в неї високе, одразу ж призначають АРТ-терапію. Нормальне приймання нею цієї терапії протягом всієї вагітності дає можливість у 99 % забезпечити народження здорової дитини».
Небезпечний донор
Звісно, перевіряють на ВІЛ і всю донорську кров. «У центрі крові є своя лабораторія, де виявляють антитіла на ВІЛ. Якщо при первинному аналізі вони дали позитивні результати, кров цього донора відправляють до нас в лабораторію на підтвердження, — каже Ольга Прокоф’єва. — Маємо або підтвердити, або зняти діагноз. Але кров, яка вже «зачепилася», буде відбракована».
Тут уже починають роботу з самим донором. «Згідно з рекомендаціями, ця людина має бути повторно обстежена саме у нас. Бо всі ми — люди, могла статися помилка», — говорить Прокоф’єва.
Отже, ВІЛ-інфекцію можна виявити, можна лікувати, і точно можна від неї захиститися. Голов-
не — не махнути рукою й не сказати «обмине». Чи здавали ви аналіз на ВІЛ?
* Антиретровірусна терапія (АРТ) дає змогу відновити функцію імунної системи, знизити частоту захворюваності та смертності, пов’язаних з ВІЛ-інфекцією, подовжити життя ВІЛ-інфікованих, підвищити його якість.
Comments are closed.