Нині в рубриці «Людина тижня» відзначаємо всіх, хто стоїть на морозі у Києві, працює на місцях і не втрачає надії на перемогу.
Ще півмісяця тому ніхто не вірив, що в Україні таке знову можливо. Говорили про розпач, зневіру. А нині нами захоплюється весь світ.
Справді, мирний протест мільйона людей – це унікальний випадок. Напевно, у будь-якій іншій цивілізованій країні влада одразу подала б у відставку. Та не з нашим щастям. У нецивілізованій вже б давно розтрощили вітрини крамниць, попалили машини, а то й влаштували якийсь військовий переворот. Але не в Україні, на щастя.
Ми пишаємося мирним Майданом. Він стоїть не за політиків. Він і 2004 року не за Ющенка мерз – за себе. Коли брехня стає частиною державної політики, завжди знаходяться люди – де небагато, а де й мільйони – які не хочуть жити в неправді. Життя у тотальній брехні для нормальних людей неприйнятне.
Янукович цього не зрозумів. Це не «Беркут» чи міністр МВС перегнув палицю, це він тую палицю просто зламав. У народі подібна хвороба називається зірковою. Так буває, коли людина втрачає здатність ставитися критично до власних вчинків. Тоді «зірки» падають. І сьогодні вже не так важливо, коли це станеться. Звісно, хотілося б швидше, але, може, ми ще просто не відробили минулі гріхи…
У будь-якому разі тішить одне – перший рядок нашого державного гімну нині актуальний, як ніколи.
