Запашна зелень, полуниця, молода картопля і навіть кавуни — все це вже можна купити на наших базарах. «Репортер» вирішив довідатися що й скільки коштує, та хто гарантує, що ці продукти можна їсти.
Плодюче Закарпаття
Отож у п’ятницю по обіді вирушаємо на франківський центральний продуктовий ринок. Хоча назвати його продуктовим тепер доволі важко. Та все ж між палаток з дешевим одягом і взуттям ще є прилавки з харчами. Милі жіночки з усіх боків припрошують: «Беріть, купуйте».
На першому ж прилавку — велика гарна полуниця. У наших селах щойно відцвіла, а тут вже такі ягоди. Звідки? «То з Закарпаття, у людей скуповуємо, сюди веземо», — лагідно відповідає продавець. Ціна поки що кусається — 60 грн. за кілограм. Ще й, наслухавшись про нітрати, якось лячно їсти перші ягоди. Просимо у жінки показати хоча б якісь документи на продукцію. З її лиця сповзає посмішка: «Та всі документи є, у власника, як треба, то зараз принесе». До речі, про ціну на полуницю — за кілька кроків таку ж самісіньку, і також, за словами продавчині, закарпатську, можна було купити за 55 грн., а трохи дрібнішу — за 50.
Далі — свіжі овочі. Чого-чого, а цього добра на базарі не бракує. Так, коротенькі огірки — 18-20 грн. за кілограм. Майже всі, за словами продавців, із Тернопільської області (Заліщики та Горошова). А от помідори таки наші, прикарпатські — долинські та богородчанські — по 28 грн. за кіло. Знайшли й іспанські, більші та насиченішого кольору — по 30 грн. Свіжої капусти — також хоч відбавляй, продавці кажуть, що вона, як і полуниця, теж закарпатська. Щодо цін, то тут головне пошукати — від 5,50 до 8 грн. Питали ми і про талончики з висновками ветеринарно-санітарної експертизи, усі відповіли, що мають. Але чи то забули, де поклали, чи то їм зараз не до нас. Складалося враження, що для самих продавців ті талони не більше, ніж пустий папір.
Навалом і свіжої зелені. Низенька жіночка мало не заховалася за пучками, розкладеними на прилавку. Однією рукою дає здачу, іншою скроплює водою товар. Спека була страшенна. Пучок редиски — 5 грн., кріп, цибуля, петрушка — по 1 грн. Є свіжі кабачки — по 12 грн. за кіло. Жіночка запевняє, що то все своє — домашнє, із села Підлужжя. Вперто цікавимося документами. «Десь тут був талончик», — перебирає вона свої пучки і весело дістає промоклий папірець. На ньому мало що видно, та все ж є. Жіночка виявилася балакучою, розказала, що дають той талончик раз на три дні, коштує воно чи то 3, чи то 4 грн.
До речі, редиску нам вдалося знайти удвічі дешевшу, по 2,5 грн., продавав її дядечко, мабуть, трохи напідпитку. Хоча, редиска в нього гірша — менша та світліша. Але чоловіка то явно не засмучувало, він відгризав редиску просто з пучка, закусював. «Талончик маєте?», — запитуємо. «Він з самого ранку з талончиком», — сміються жінки поруч.
Сусідка того дядька продає яблука. Цей товар на базарі також не у дефіциті. До кольору, до вибору, світяться на сонці аж переливаються — від 12 до 20 грн. за кіло. Її яблука так гарно не виглядають. Але й ціна у них значно менша — по 6, 7, 9 грн. за кілограм. «То домашні, свої, з Тлумацького району, — каже вона. — Ніякої хімії, там навіть хробачки є». Жіночка збоку, що продавала пучки зеленої цибулі, нашими розпитуваннями явно занепокоїлася. На запитання про експертний висновок продукції, скромно відповіла: «Ні, не маю».
«Я сама їла, і нічьо»
На критому ринку знайшли молоду картоплю. Ціна — 25 грн. за кіло. Худорлява продавчиня запевнила, що то уже наша, одеська, а талончик — та забула, де поклала. Вже майже збираючись іти з базару, натрапили і на просто таки велетенську молоду картоплю, лише по 15 грн. за кіло. Жіночка за прилавком пояснила — єгипетська. «Та я сама їла, і нічьо», — відповідає на запитання про безпечність такої бульби.
У цієї ж пані на прилавку є кавуни — 25 грн. за кілограм. Величезні. Можна подумати, що на дворі вже як мінімум липень. Вона якраз зважує половинку поважному пану, потягнуло на 96 грн. Звідки вже такі? «Та то з Закарпаття, але з того боку, де Молдова, — каже продавчиня. — Їсти можна, всі документи маємо». Простягає маленького талончика.
З невеличкого рейду напросилося кілька висновків. По-перше, папірці-талончики у продавців не в пошані — вони їх або заливають водою, або забувають, де поклали. А по-друге, нікого з покупців не цікавить документальне підтвердження якості товару. Принаймні, ми жодного разу не почули подібного запитання.
Що та як перевіряють
Розповідає Лариса Шевага, начальник відділу державної інспекції ветеринарної медицини, ветеринарно-санітарної експертизи та безпеки харчових продуктів головного управління ветеринарної медицини в області:
«Нині на Прикарпатті працюють 20 лабораторій державної ветеринарно-санітарної експертизи, три їх відділення та три філіали. Вони проводять експертизу продукції тваринного та рослинного походження на продуктових ринках області. За результатами цієї експертизи надають експертний висновок, а він і є підставою для надання адміністрацією ринку торгового місця.
Експертизі підлягають усі продукти. Овочі та фрукти до лабораторії мають надходити з відповідними документами, які підтверджують їх походження. Далі спеціалісти роблять органолептичні дослідження (зовнішній вигляд, запах, смак), а також досліджують на вміст нітратів. Коли виникає якась підозра, то відбирають зразки і для ширшого дослідження направляють у державну лабораторію ветеринарної медицини. Якщо, для прикладу, це привезла бабуся з села, то вона також може прийти у лабораторію, принести тих пару пучків зелені і дослідити на вміст нітратів.
Контроль у місті Івано-Франківську ведеться тільки на ринках: центральному, на Хоткевича, Стуса, Коновальця, Мазепи, Пулюя, Тролейбусній.
До речі, з початку року було виявлено 40 випадків підвищеного вмісту нітратів у рослинній продукції. З цієї причини не допущено до реалізації 2,1 тонни продукції. Із цих 40 випадків — 29 були в Івано-Франківську, переважно — морква та буряк».
P.S. Базар то є базар. Вірити продавцям чи ні — вирішує покупець. Але пам’ятайте, їсти кавуни у травні вам не порадить жоден лікар.
