Минулої п’ятниці, коли у Ватикані запалювали привезену з українських Карпат ялинку, одинадцятеро дітей із івано-франківського селища Перегінськ колядували для наших земляків, італійців і самого Папи Римського. Чим запам’ятався передріздвяний Ватикан, вони поділилися з «Репортером».
«Почалося все з того, що десь на початку грудня мені зателефонували з Міністерства культури та сказали готувати документи, бо ми співатимемо під час акції «Українське Різдво у Ватикані», – каже художній керівник ансамблю «Маленькі бойки» Наталія Шпак. За словами жінки, вона спочатку навіть не повірила і дітям не говорила, аби потім не розчарувалися.
 |
Але все було направду. Вони мали співати у Ватикані разом із заслуженою артисткою України Мартою Шпак, до речі, дочкою їхнього керівника та давньою доброю знайомою ансамблю, а також із львівським хором «Дударик».
«Коли розповіла дітям, вони були несказанно раді, – каже пані Наталя. – Теж не могли повірити, все перепитували, чи точно».
«Ми вчили нові колядки, купили нові валізи, – розповідає «маленька бойківчанка» Дана Коцулим. – Бабуся вишила мені нову сорочку, горсик, пошила нову спідницю».
І ось 15 грудня вони відправилися до Києва. Кажуть, добралися без проблем. У столиці їх зустріли й доправили до Борисполя. Проблеми почалися вже там – з усієї української делегації того дня полетіли тільки «Маленькі бойки», а решта – і представники міністерства, і солістка Марта Шпак – лишилися у столиці. Через якісь технічні помилки їм затримали відкриття віз. На щастя, дітям із Перегінська візи взагалі не були потрібні, бо ще не закінчився термін дії тих, з якими вони їздили співати до Польщі.
У римському аеропорту своїх провожатих знайшли за табличкою – італійці підготувалися, чекали. А потім у готелі ще довго не могли розібратися, хто в якому номері має бути. Але все то було просто дріб’язком – адже завтра вони мали співати на головній площі Ватикану.
«У самого Папи ми були десь об 11 ранку, – розказує Наталія Шпак. – Туди просто так не пускають. Усі наші речі перевірили, нас просвічували. А потому ми пройшли через такий великий прохід у внутрішній дворик, піднялися на третій поверх – там такий великий зал, охорона, камери. І перед виходом Папи ми колядували».
 |
До речі, Папа Римський бойкам дуже сподобався. Дітям запам’яталося, що він весь час посміхався, а почав і закінчив свою промову українською. Запам’яталися і його охоронці – «дуже красиві оранжеві костюми та великі берети».
А далі у програмі було «Українське Різдво» на площі святого Петра. Офіційна частина – виступи українських і ватиканських високопосадовців – а між ними наші колядки. Після виступу дітей із Перегінська губернатор Ватикану Джузеппе Бертелло урочисто засвітив ялинку. Після офіційної частини – більш вільна.
«І тут вже як ми колядували, то наші українці просто повиходили до нас на сцену, дехто повсідався, і співав разом із нами, – розказує пані Наталя. – На площі стояли столи, люди собі гостилися, була там і наша кутя. Як тільки ми прийшли на площу, то одразу стало легше, бо почули українську мову. Діти хотіли піти по магазинах, але не знали, що і як спитати, то наші люди всюди їх і водили, і розказували. Зустріли ще одного священика, також українця, то він провів нас у Базиліку, показав такі місця, куди просто так не пускають – скляний саркофаг, де лежить святий Йосафат; місце, де похований Папа…».
Наступного дня «Маленькі бойки» вже поверталися додому. З собою везли мішок вражень і дарунків. Окрім Папи та Ватикану, дітей особливо вразили мандарини та лимони, які росли там просто на деревах, а ще купа скутерів – у Ватикані віддають перевагу саме такому виду транспорту. Рідним накупували вервечок від Папи, хрестиків, календариків і, звісно, купу італійського шоколаду.
«Коли приїхала додому, була дуже вимучена, – пригадує учасниця ансамблю Марічка Мельник. – Але спати не хотілося. Цілу ніч проговорила з мамою – розказувала, який гарний Ватикан».
У Перегінську їх ще й досі розпитують: і як там було, і який він – Папа, і чи не зустріли часом там, у Римі, когось із «перегінських» заробітчан…
Comments are closed.