Небезпечне сусідство

У селі Матеївці Коломийського району вже два роки під відкритим небом стоять отрутохімікати. Люди б’ють на сполох – бочки тріскають, отрута витікає у землю, хворіють діти, селяни бояться випускати корів на пашу.

Заїхавши у Матеївці, можна відчути неприємний хімічний запах. По дорозі розпитуємо зустрічних селян, де ж знаходиться цей небезпечний склад.

«Та он через дорогу, бачите, сині бочки поскладані, – спроваджує нас місцева мешканка Галина Іллюк. – Через ті хімікати ні одної корови на пасовиську нема. Вся у стайні – хвора. І вода у нас недобра, ціла вулиця здалека возить воду. Ходіть, попробуєте».

Виявляється, мешкає пані Галина лише за сто метрів від хімікатів. Каже, що недалеко людські городи, а та отрута на все впливає. Жінка простягає нам горнятко води. Смак і справді якийсь пластмасовий.

«Приїздила санепідемстанція, брали зразки, – продовжує вона. – Казали, що вода добра, але варити їсти на ній не радили, хіба що худобі чи прати».

Почувши, що приїхали журналісти, на подвір’я Іллюків прийшло ще кілька обурених селян. Всі питалися, чи не чути у Фран­ківську, коли будуть вивозити хімікати.

«Бо нам ніхто нічого не каже, що то за хімія і звідки її привезли, – говорить місцевий мешканець Михайло Слободян. – Всі мовчать. Тут історій є багато, але яка з них правдива – невідомо. Ще перед виборами обіцяли вивезти, то вже й по виборах, а хімікати стоять. Там вже ті пластмасові бочки потріскали, залізні поржавіли, все протікає в землю».

«Худоба хворіє, у ветаптеці сказали, що вірусна інфекція, – бідкається Ганна Налужна. – До дощу нічого не було, худоба була здорова, а після дощу ті всі випари пішли на землю. Ветеринар каже, що худобу треба серйозно лікувати, бо буде біда. Загнати і не випускати зі стайні, а що з людьми, з дітьми буде? У нас двоє дітей, весь час кашляють, мають якийсь алергічний кашель».

Далі жінки спровадили нас до небезпечного складу. Ні охорони, ні накриття. Отак вже два роки бочки з хімікатами знаходяться просто під відкритим небом. Селяни кажуть, що завозили їх по черзі на звичайній «газельці», по 6-8 штук. У спеку, кажуть жінки, тут пройти неможливо – страшний сморід, на тілі реакція – все покривається червоними плямами, дре горло та сльозяться очі. Пробувши там всього лише п’ятнадцять хвилин, і самі відчули нудоту.

«На тому складі знаходиться 73 тонни отрутохімікатів, – каже голова села Ніна Гоменюк. – Люди і раніше звертались з цією проблемою, писали заяви у всі інстанції, до екологів, але на місцевому рівні коштів було недостатньо на вивезення. Нам може допомогти лише область».

Минулого тижня у селі провели виїзну сесію обласної ради, де мешканцям Матеївців пообіцяли в найближчий час вивезти отруту.

«Хімікати були завезені у 2009 році, – каже заступник начальника державної екологіч­ної інспекції в області Василь Головчак. – На сьогоднішній день міністерством виділені гроші з державного екологічного фонду, на тендері визначена фірма і в найближчий місяць все заберуть з території всієї області».

Селяни надіються, що їх таки позбавлять такого небез­печного сусідства, в іншому випадку готові перекрити цими бочками дорогу та залізничну колію.