Тиждень тому на прес-конференції міський голова Івано-Франківська Віктор Анушкевичус висловив свою думку щодо питання, яке нині хвилює багатьох мешканців міста – двоставковий тариф на теплопостачання. Його опонент, голова Громадського форуму Івано-Франківська Юрій Соловей теж нещодавно зібрав прес-конференцію з цього питання. Отже, із перших уст.

Віктор Анушкевичус:

— Тут є два аспекти. Перший – законодавчий. 10 липня 2006 року Кабмін прийняв Постанову №?955, за якою підприємства для розрахунку зі споживачами застосовують двоставковий тариф на послуги центрального опалення. 26 квітня 2007 року Кабмін своїм розпорядженням №?229 зобов’язав Міністерство з питань ЖКГ разом з місцевими органами виконавчої влади вжити заходів до запровадження двоставкових тарифів.

А 15 грудня 2008 року відбулася нарада КМУ, на якій прем’єр-міністр Юлія Тимошенко дала доручення утворити робочу групу для підготовки пропозицій щодо широкого запровадження двоставкового тарифу. Тож, ми діємо абсолютно законно, виконуючи постанови КМУ.

Тепер поясню на хлопський розум. Абон плата – це стала величина. «Теплокомун енерго» працює не тільки в опалювальний сезон, а цілий рік. І несе постійні витрати. Там є 2 млн. грн. зарплати, експлуатаційні витрати, вода, електроенергія, відрахування до бюджету. Тобто є постійна стала величина, яку потрібно чимось покривати. Для оплати цього і введена абонплата. А коли вже наступає опалювальний сезон, то вводиться друга складова – за фактично спожиту теплову енергію. Безумовно, ця величина значно більша.

«Теплокомуненерго» упродовж року збирає 100 млн. грн., на абонплату припадає 20?30 млн. грн., якими підприємство покриває свої постійні витрати. Далі воно збирає більше коштів, якими погашає заборгованість за спожитий газ і додаткову електроенергію. Якби не застосовувати двоставковий тариф, то вийшов би дисбаланс. Адже кошти збиралися б із затримкою в один місяць під час опалювального сезону. А підприємство має функціонувати. Тож, у цій ситуації довелось би брати кредит у 25?30 млн. грн. Кредит задурно не дають. Порахуйте відсотки. Тобто, це, навпаки, призвело б до здорожчання. До речі, абонплата – це не додаткова плата. Це – просто розщеплення тарифу. Якщо без абонплати люди взимку щомісяця платили би, наприклад, по 500 грн., то з абонплатою – 400. Тому що на 100 грн. іде розщеплення.

Юрій Соловей:

— Наша позиція щодо необхідності скасування абонентської плати проста – люди повинні платити за послугу, яка їм реально надається, за показниками лічильника та за зрозумілим тарифом. Таку нашу позицію підтримують більшість будинкових комітетів, ЖБК та товариств співвласників.

Позиція міського голови щодо цього питання виглядає нелогічною. Мовляв, лічильник – це добре, але заплатіть ще за те, що не обліковано. Вартий уваги і той факт, що протягом 2006?2009 років мешканці, у багатьох випадках за свій кошт, встановили будинкові прилади обліку, і тим не менше їх змушують оплачувати додаткову абонентську плату. Така позиція міської влади є, як мінімум, безвідповідальною.

Вважаю, що запровадження абонент ської плати – це просто перекладання проблем «Теплокомуненерго» на плечі громади. Аргумент про те, що абонентська плата включає в себе умовно постійні витрати підприємства, не витримує критики. Виходить, що незалежно від того 1 чи 2 млн. Гкал виробляє «Теплокомуненерго», мешканці все одно повинні оплачувати зарплату 1200 працівникам, пов’язані із цим відрахування та суміжні витрати. А це немалі кошти.

Більше того, це призводить до того, що тариф на послуги теплопостачання розраховується не з фактичних показників споживання теплової енергії, а з планових. Я вже не говорю про те, що будь-які тарифи перед їх затвердженням мають пройти серйозне експертне та громадське обговорення. Якого не було.

Саме виходячи з цих міркувань та спираючись на відповідну законодавчу базу, ми і відстоюємо позицію скасування абонентської плати.

Зрештою – це тільки вершина проблем. Адже замість проведення комплексних реформ у напрямку реформування системи теплопостачання, стимулювання встановлення автономного опалення, міська влада вже котрий рік іде шляхом банального підвищення тарифів та застосування нових, як у випадку з абонплатою.