Художниця Кенді Чанг перетворила спустошений і закинутий будинок на місце, куди може прийти кожен охочий, щоби спробувати продовжити фразу: “Перш ніж помру, я хочу …”
Відповіді сусіди художниці та всі, хто знає про існування такого місця, пишуть крейдою просто на стінах, пише “Репортер” з посиланням на УП. Життя. Слова знайомих і невідомих людей стали для Кенді поштовхом виступити на конференції TED.
“У 2009 році я втратила людину, яку дуже любила. Її звали Джоан, і вона була мені як мати, її смерть була раптовою та несподіваною. І я стала багато думати про смерть. Це змусило мене відчувати глибоку вдячність за прожитий час, – розповідає Кенді. – Проте мені нелегко підтримувати цю перспективу у повсякденному житті. Я відчуваю, що легко можна потрапити в тенета рутини, і забути про те, що дійсно важливо. Тож із допомогою старих та нових друзів, я перетворила одну зі стін покинутого будинку у гігантську дошку і розмалювала її трафаретним реченням із місцем для заповнення: “Перш ніж померти, я хочу …”
Кожен, хто проходить повз, може взяти шматок крейди, замислитись над своїм життям і поділитися особистим бажанням у громадському місці. Кенді Чанг не знала, чого очікувати від цього експерименту, але наступного дня стіна була вся заповнена, і написи продовжували з’являтися.
Читайте: «Б’є, значить – любить?». Франківчанки розповіли про життя із нелюдами
Серед побажань були й такі: “Перед тим, як померти, я хочу потрапити під суд за піратство”, “перед тим, як померти, я хочу заспівати для мільйонів”, “… я хочу посадити дерево”, “… пожити не за ґратами”, “побути чиїмось лицарем”.
Руками художниці забутий простір перетворився на місце зустрічі.
“Людські сподівання та мрії викликали в мене то регіт, то сльози, і вони втішали мене у мої важкі часи, – пригадує Кенді – Я зробила це минулого року, і почала отримувати сотні повідомлень від захоплених людей, які хотіли зробити таку стіну у своїй спільноті, тож я разом з моїми колегами з муніципального центру підготували комплект інструментів. Тоді з’явилися такі стіни в різних країнах по всьому світу, включно з Казахстаном, Південною Африкою, Австралією, Аргентиною. Разом ми показали, яким могутнім може бути наш громадський простір, якщо у нас є можливість отримати право голосу і більше ділитися один з одним”.
Читайте: Мусульмани обирають Франківськ. Плюси й мінуси життя іноземців на Прикарпатті
До речі, а яке продовження фрази “перш ніж помру, я хочу …” маєте ви?
