Про що мріють ректор і проректори медуніверситету напередодні нового року, чого бажають собі, своєму колективу та всім українцям? А ще — про незмінні традиції, цінності і трохи спогадів з дитинства.
Про це йдеться на сайті ВНЗ, повідомляє “Репортер”.
Ігор Вакалюк, проректор з наукової роботи:
Це родинні свята і надзвичайно важливо, щоби так було і надалі!
Навіть ця наша новорічно-різдвяна фотосесія, до речі, сподіваюся, що це для внутрішнього користування, (сміється – Авт.) для мене теж про сімейність насправді. Наша команда дуже неоднорідна, але кожен з нас робить свою роботу з великою самовіддачею. Всі ми дуже різні, але водночас дійсно є тою університетською родиною, яка має спільну мрію і мету. Бажаю, щоби колектив наш працював так і надалі, і, як казала моя бабця, щоби ми дожили від нині і за рік!
А спогади дитинства дуже яскраві: пам’ятаю, мороз скрипить, а ми з самого ранечку йдемо через усе село від одної бабці до іншої тай весело колядуємо. Також особливе враження на мене справляла повна хата інститутських колядників, які приходили до мого батька. Я тоді ще був геть малим, і лише згодом зрозумів, що у вертепі з ведмедем, козою та чортом брали участь студенти нашої Alma Mater.
Ганна Ерстенюк, перший проректор:
Для мене цей час є можливістю повернутися у дитинство, у різдвяну казку, яка нагадує нам про одвічні цінності. Це віра в те, що ми недаремно живемо на цій землі, і що в кожного з нас є своя місія. Бажаю, щоби в новому році кожен із нас міг виконати свою місію як вдома, так і на роботі, і був щасливим від того служіння!
Це свято, коли кожен повертається до родинного гнізда, до рідної оселі… У ці святошні дні ми можемо подарувати своїм рідним і близьким трішки більше любові та уваги, ніж, можливо, у будні. Нехай нам це вдасться! Також в ці дні згадуємо тих, хто далеко від дому чи, можливо, кого вже немає.
А коли прибігає дітвора колядувати, — дуже тішуся, бо навіть якщо вони ще не зовсім розуміють те свято, все ж ці спогади залишаться із ними назавжди. І цьогоріч я знову чекатиму на ту дітвору.
Ігор Ванджура, заступник ректора з виховної роботи:
Це мабуть найбільш казкові свята, коли дійсно збуваються мрії. Саме такими є мої дитячі спогади. Крім того, це нагода зібратися всій родині, підвести підсумки минулого року, окреслити плани на майбутнє.
Бажаю усім нам не втрачати почуття родинності, як у колі сім’ї, так у колі друзів, у колективах. Бажаю, щоби і надалі наш університет займав все вищі загальноукраїнські рейтинги, а також лідирував на міжнародній арені, був знаний у світі!
Сергій Кобець, проректор з міжнародних зв’язків:
По-перше, хочеться побажати всім нам зуміти зберегти людяність! Щоби за будь-яких життєвих обставин ми залишалися людьми і були готові допомогти іншим. Незалежно від соціального статусу та посади, не варто тримати себе якоюсь видатною VIP-персоною, бо всі ми рівні перед Господом, і різдвяні свята нам про це нагадують/ Всім бажаю добра і любові!
Володимир Федорченко, проректор з науково-педагогічної та лікувальної роботи:
Бажаю всім нам у новому році головного — здоров’я! Нехай у родинах всіх наших колег, партнерів, очільників всіх закладів та нашої країни буде різдвяно і душевно!
Миру нам усім!
Микола Рожко, ректор ІФНМУ:
З дитинства новорічних святкувань не пам’ятаю, оскільки їх фактично не було, а от Різдво — це свято тріскучих морозів і колядок.
На Святвечір мама складала вечерю в хустку і ми йшли з тими наїдками від однієї бабусі до іншої, щоб заколядувати. За це нам давали гроші. Скільки було радості, коли за ті гроші я купив собі першу клюшку для хокею! (весело сміється, – Авт.) Щоправда, клюшка скоро зламалася й наступну довелося вирізати з дерева. А якими були баталії на замерзлому ставі без ковзанів!
А ще тоді колядувати забороняли, і нам, дітлахам, доводилося ховатися, щоби нас не спіймали. Тож колядуймо досхочу, бо маємо волю!
Для всього нашого колективу, громади міста та всіх українців бажаю міцного здоров’я, злагоди і порозуміння в новому році! А для нашої країни миру та Господньої благодаті!
Comments are closed.