Актор, музикант, письменник, художник можуть розкрити свій творчий потенціал тоді, коли розпорядиться доля.
DT.UA під завісу року пропонує відомим режисерам, продюсерам, арт-критикам визначити на власний смак тих митців, котрих можна назвати справжнім відкриттям 2017 у сфері культури. “Відкриття” — в культурному середовищі — не залежить від віку, паспортних даних. Актор, музикант, письменник, художник можуть розкрити свій творчий потенціал тоді, коли розпорядиться доля.
Інколи їм десятиліттями доводиться чекати свого зоряного часу. І так буває часто, і так буває з багатьма. На великому кіноекрані було чимало відкриттів. Зокрема це актори і молодого, і вже середнього покоління, які виявили свій творчий потенціал та свою незаперечну харизму в “Кіборгах”, “Сторожовій заставі” інших стрічках. Серед переліку таких відкриттів є актор франківського театру Роман Луцький – універсальний лицар, принаймні так про нього сказала Алла Самойленко – відомий український кастинг-директор.
До теми: Франківський актор Роман Луцький – людина тижня за версією «Репортера»
У творчому доробку цього актора і до 2017-го були цікаві кінороботи. Але з появою на екранах “Сторожової застави” актор Роман Луцький для багатьох став справжнім відкриттям нового українського кіно.
Довгий час вітчизняна кіноіндустрія була не в змозі створити жодного нового гучного акторського імені, на кшталт голлівудських зірок, що здатні привести в кінотеатри глядача. Зірками в нас досі вважають тих акторів, чия поява на екранах сталася ще за часів СРСР. Причина? І не одна — відсутність масового кіно, байдужість медіа до українських акторів, слабка придатність акторської школи саме для кіно, відсутність цілеспрямованої роботи з пошуку цікавих для великого екрана облич.
Є добра новина: здається, настає момент, коли ця негативна тенденція буде подолана. Ми є свідками зародження в нашій країні того самого омріяного інституту зірок, рушійної сили будь-якої продуктивної кінематографії світу, що робить питання повноцінного самоокупного функціонування кіноіндустрії просто риторичним.
Рік 2017 приніс нам першого універсального героя, здатного закохати в себе аудиторію від старшої групи дитячого садочка до пенсіонерів, незалежно від статі. Цим героєм став Роман Луцький, актор Івано-Франківського театру ім. І. Франка.
До теми: Франківський актор Роман Луцький зіграє головну роль у фільмі за сценарієм Сергія Притули
Це не була раптова поява нікому раніше не відомого актора з провінції, бо ще кілька років тому вийшло одразу два фільми з його участю — “Брати” режисера Вікторії Трофименко та “Параджанов” режисерів Сержа Аведікяна й Олени Фетісової. Проте ці фільми не призначалися для масового глядача. Крім того, ринок, за інерцією, не сприймав українське кіно як щось варте уваги, перші ростки нового кіно так і залишилися у колі уваги лише невеликої кількості людей, причетних до кіновиробництва. Потім був короткий серіал виробництва “1+1”, “Століття Якова”, в якому Луцький зіграв головну роль.
Але властивість телебачення в тому, що воно, на жаль, анонімізує акторів. На відміну від великого екрана. Момент слави в житті актора врешті стався з виходом картини “Сторожова застава” режисера Юрія Ковальова. Країну охопила справжня “Романоманія”.
На прикладі гучної появи Романа Луцького у цьому фільмі в ролі богатиря Олешка цілком можливо віднайти алгоритм і вивести певні закономірності: поєднання добре прописаного у сценарії персонажа з особистою харизмою актора в картині для широкої глядацької аудиторії — і маємо популярність, впізнаваність, прагнення більше дізнатися про актора, бажання побачити на екрані ще.
До теми: Що за актор Роман Луцький, і чому всі про нього говорять
Можна сперечатися про художні якості стрічки, але реакція глядачів одразу викликала велику цікавість преси до актора, прагнення продюсерів залучити його до своїх нових проектів.
Стало зрозуміло, що глядач дуже радий появі своїх нових героїв, і, попри скептицизм редакторів, публікації про українських акторів залучають набагато більше читачів, аніж публікації про іноземних акторів. І що, виявляється, акторам є чим поділитися зі своєю аудиторією, а учасники ринку — нарешті відчули гостру потребу у спільній роботі зі створення нових реалій вітчизняного кіно.
Цікаво, скільки нових відкриттів принесе нам наступний рік?
